21Вер/22

Міжнародний день миру

21 вересня відзначають Міжнародний день миру. Нині, це свято має особливе значення. Щодня ми боремося за мир та якнайшвидшу Перемогу.

В КЗ КОР «Ржищівський археолого – краєзнавчий музей» відзначили цю дату. Учасники ранкової зустрічі «Нам потрібен мир» дізнались про історію виникнення свята, легенду про головний символ та написали особливі побажання в цей день.

Також діти долучились до флешмобу «Голуб миру». Гості власноруч виготовили символ Міжнародного дня миру – голуба та поділились своїми враженнями з ранкової зустрічі.

Віримо в мир! Віримо в Перемогу!

17Вер/22

Let’s do it, Ukraine!

Всеукраїнський молодіжний рух «Let’s do it Ukraine» – учасник загальносвітового руху «Let’s Do It World», який об’єднує понад 60 мільйонів активістів у 191 країні, які щорічно організовують прибирання усвоїй країні.

 Ми, українці, – незламні, продовжуємо боронити свою землю кожен на своєму фронті. Так, працівники музею, а за сумісництвом учасники волонтерського центру «Культурний фронт» долучились до руху “Let’s do it Ukraine”.

Варто зазначити, що роботи з упорядження території оглядового майданчика «Липки» систематично проводяться КП «Ржищівська СБ та РП». Проте має місце стихійне засмічення території.

 Так, музейники прибрали значну територію оглядового майданчика «Липки», однієї з найпопулярніших туристичних дестинацій. Також була прибрана територія біля могильних плит єврейського кладовища.

Шановні жителі громаді, гості міста, вимушено переселені особи, ми вкотре наголошуємо на тому, що чисто не там де прибирають, а там де не смітять. Сьогодні надважливо кожному дбати про свою домівку – Україну. Тож let’s do it, Ukraine!

13Вер/22

Букринський плацдарм

                                                                                                    В ту давню ніч багряную

                                                                                                Кривавилась ріка

                                                                                                    Вночі над переправою

                                                                                                    Збиралися війська.

                                                                                                    Хто пліт штовхав з одмілини,

                                                                                                    Хто гнав човна з коси…

                                                                                                    Не бий їх, Дніпре, хвилями,

                                                                                                    Легесенько неси.

          Вересень 1943 року. Фронт наблизився до Дніпра. Головні події розгорнулися саме на Київському напрямку, де вели наступ війська Воронезького фронту.

         Форсувати річку необхідно було відразу в кількох місцях з метою дезорганізувати оборону ворога. Усього на правому березі було створено 23 плацдарми, головний з яких Букринський. Труднощі для наступаючих були в тому, що відтісняючи ворога з Лівобережжя (літо – початок осені), радянські війська не виходили з безперервних боїв, втрачаючи живу силу і техніку. Тили наступаючих військ відстали, залізничні шляхи були зруйновані ворогом, автотранспорту не вистачало. У багатьох частинах гостро відчувалася нестача боєприпасів, а іноді і продуктів харчування. Смертельно втомлені, фізично ослаблені, змучені хронічним безсонням, голодні, наші воїни підійшли до Дніпра на 7 днів раніше  намічених планів.

         Але попри всі колосальні труднощі, солдати і офіцери горіли бажанням перетнути Дніпро сходу, вступити на правий берег. Механізм наступу було розкручено. Сповнені бойовим духом і натхненні обіцянкою командування присвоїти звання Героя Радянського Союзу всім, хто першим форсує річку і закріпиться на правому березі, бійці жваво почали переправу.

         Перші нічні десанти пішли на правий берег з 21 на 22 вересня. Це були бійці передових загонів 40, 47 армій і 3 – ої гвардійської танкової армії, які раніше за всіх вийшли до Дніпра в районі Букрина.

Масове форсування Дніпра розпочалося 23 вересня о 9 годині ранку. У перші дні бійці переправлялися на підручних засобах: човнах, плотах, бочках, автомобільних камерах, воротах, дверях, плащ – наметах, набитих соломою, сухим очеретом. Очевидці згадують, що майже всі хати в с. Гусинці були розібрані на потреби армії. Шквал вогню обрушили фашисти на наступаючих. У небі безроздільно панувала німецька авіація. Яких великих зусиль треба було затратити при форсуванні такої водної перепони, як Дніпро! Підходи до річки, вихід на її південно – західний берег добре проглядався противником, що займав позиції на західному березі, висота якого подекуди понад 100 метрів над рівнем річки. Піднятися на крутий обривистий берег Дніпра було надзвичайно важко, зброю і боєприпаси доводилось нести на руках. І все це під шаленим вогнем противника.

                Із спогадів Віктора Астаф’єва, учасника форсування Дніпра.

         « 25 тисяч входять у воду, а виходять на тому березі 3 тисячі, максимум 5. Вода в Дніпрі текла темно – кривавого кольору і була солоною на смак. Кипів Дніпро і палала земля. В ямах стояла червона вода…».

         23.09.1943 року о 6 годині ранку група бійців на 5 човнах під командуванням капітана О.К.Болбаса форсувала річку в районі Монастирка біля Ржищева і закріпилася .

         Біля Балико – Щучинки першими подолали Дніпро 40 добровольців 200 –го стрілецького полку на чолі з командиром капітаном В.Г.Пестряковим.

         Також  на правий берег почали переправлятися бійці біля с. Ходорів та Букрин.

         Проти ржищівського і букринського плацдармів ворог зосередив кілька дивізій, у тому числі одну танкову.

         Щоб полегшити форсування Дніпра і вихід наших військ на оперативний простір, передбачалось висадити на правий берег від Ржищева до Черкас сильний повітряний десант – 3 повітряно – десантні бригади (10 тисяч), який ввійшов в історію під назвою Дніпровської повітряно – десантної операції. Для цього було виділено 180 літаків, 35 планерів. Дисантування проводилось в ніч на 24 вересня. Було здійснено 298 літако – вильотів. Одна бригада була десантована повністю, друга – частково. Було висаджено на парашутах 4575 чоловік, 660 упаковок з боєприпасами. Щільно діяли ворожі зенітки.

         Із спогадів Григорія Чухрая, кінорежисера, учасника десанту.

         «Майже весь штурмовий десант було знищено…Вистрибували з літака в секторі зенітного вогню. Досі мені довелося ковтнути немало військового лиха… Але такого – падати назустріч виблискуючим трасам куль, крізь полум’я палаючих у небі парашутів товаришів, – такого іще не пробував…».

         Через недостатню підготовку сталася  ціла серія фатальних помилок, що призвели до досить трагічних наслідків: десант розсіявся  по дуже великому району (30 х 90 км), через втрату орієнтування частина десантників потрапила в розташування своїх військ і були помилково розстріляні, як німецький десант, частина – у води Дніпра (t C +8,+10) і потонула, а решта опинилася над маршируючими ворожими дивізіями і теж була розстріляна ще в повітрі. Десантники не виконали поставленого завдання. Лише третина десантників вела бойові дії в тилу у ворога.

              Фото. Військові нагороди та значки загиблих  воїнів – десантників 3 – ї повітряно – десантної бригади (командир полковник П.А. Гончаров), яка десантувалась в районі Ржищева.

         У ніч з 25 на 26 вересня 1943 року 42 – а гв.стрілецька дивізія форсувала Дніпро теж на підручних засобах біля сіл Гребені  і Юшки. Перед дивізією командування армії поставило завдання – оволодіти селами і створити  плацдарм.

На 8 годину ранку 26 вересня 1943 року передові підрозділи подолали стрімкий берег, вийшли наверх, ведучи тяжкі кровопролитні бої з ворогом, який займав вигідні підготовлені позиції. До 10 години 127 – й СП увірвався у південно – східну частину с. Гребені. На північну частину села наступав батальйон 132 – го СП. Під кінець дня 28 вересня села Гребені і Юшки зусиллями обох дивізій були очищені від ворога.

30 вересня ворог сильним угрупуванням піхоти і танків з боку Ржищева атакував частини дивізії. Ця спроба фашистів була відбита збірною групою під командуванням начальника розвідки дивізії І. П. Зими.

«Через декілька днів боїв на плацдармі – згадує Іван Павлович,- противник підтягнув проти наших двох слабо укомплектованих дивізій свої чотири дивізії і декілька окремих полків. При підтримці танків, авіації і артилерії ворог намагався знищити наше угрупування на плацдармі. Особливо небезпека виникла на лівому фланзі в урочищі Янча, де боронився 835 – й СП 237 – ї стрілецької дивізії. Під обстрілами й бомбами  я із своєю бойовою групою розвідників досягли урочища. В лісі чувся сильний бій. Він наближався. Відходили окремі групи бійців 835 – го СП. Я вирішив організувати оборону виступом вліво, утворивши мішок, для чого поставив хімвзвод з кулеметом, декількома офіцерами й медсестрою наліво до протоки Дніпра, саперів – справа вгору по схилу висоти, ближче до дороги, 44 – у розвідроту – недалеко від себе. Бажано було підпустити ворога якнайближче…

Показався ворог, який рухався групами. Ми підпустили його метрів на 50, і за моєю командою дружно «заговорили» автомати розвідників, зліва запрацювали кулемет і рушниці хіміків, справа з гори у фланг фашистам вдарили сапери. Начальник інженерної служби повів їх вперед у рукопашний бій. Загриміло дружне «ура!». Піднялися в атаку розвідники і хіміки. Німці були приголомшені і заметушилися в мішку. Не чекаючи команди, не витримали й кинулись у бій бійці 835 – го СП.

В короткій жорстокій сутичці було розгромлено не менше батальйона ворога дивізії СС «Рейх». Ліс Янча очищено від противника. Але й ми понесли втрати…».

За цей подвиг майору І.П. Зимі було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Він почесний громадянин села Гребені, що входить до складу Ржищівської ОТГ.

В запеклих боях на фронті від Ржищева  до Києва обидві воюючі сторони зазнали величезних втрат. 13 жовтня 1943 року бої продовжилися з новою силою та в ще більш складних умовах. Війська 40 – ої та 27 – ої армій не прорвали ворожу оборону, але ціною великих зусиль зуміли стягнути на себе значні сили ворога, що дало можливість успішному створенню північніше Лютіжського плацдарму, де вирішувалася доля столиці України Києва.

Напередодні вшанування подвигу героїв форсування Дніпра у вересні 1943 року і початку визволення Правобережної України і Києва наші доблесні воїни ЗСУ зробили подарунок, яким підняли дух кожному українцю. Вони своїм стрімким наступом з 8 вересня 2022 року почали деокупацію Харківщини. Смерть рашистським окупантам! Україна завжди перемагала і перемагатиме своїх ворогів.

Ольга ГУДЗІЙ, завідувач з основного виду діяльності

10Вер/22

“Ржищівські замальовки”

Ексклюзивно до Дня українського кіно, в рубриці “Ржищівські замальовки” історію, котра пов`язана з відкриттям першого сінематографу на Ржишівщині.

         В 1911 році в Ржищеві відбулася подія не лише місцевого масштабу, а й усієї округи. Був відкритий перший на Ржищівщині «сінематограф»! Шикарне приміщення з характерною архітектурою та візерунчатою цегельною кладкою стало окрасою центральної вулиці Широкої.

          Будувався перший кінотеатр на кошти єврейської громади Ржищева із так званого «коробкового збору» – податку на споживання ритуальної їжі – який використовувався на соціальні потреби (зокрема облаштування доріг, утримання сирітського притулку), та пожертв ржищівських міщан. Адже вулиця Широка (нині Соборна) була центром ржищівського єврейського містечка. На ній розташовувалися крамниці, майстерні, перукарні, ресторан, і, як центр культурного життя, – сінема! Пізніше у цьому ж приміщенні діяв і Ржищівський єврейський театр.

          На той час кіно набирало надзвичайної популярності  після створення у 1895 році братами Люм’єр пристрою для транслювання на екран рухомих зображень, названого «сінематограф». У 1896 році перші сеанси відбулися в Києві та Харкові. Потім почали з’являтися «ілюзіони» – приміщення із стаціонарними кіноустановками. Перший такий кінотеатр з’явився в 1908 році у Києві, а уже в 1911 – у Ржищеві!

       Внутрішнє оздоблення таких закладів було розкішне: ліпнина, колони, оксамитові штори, у фойє – «зельтерська» (лимонад) і шоколад, а на сцені, ліворуч від екрана, рояль! Адже кіно було «німим», і обов’язковим був музичний супровід у виконанні тапера. А ліворуч він знаходився, щоб бачити за інструментом екран.

          Не збереглося фото тодішнього багатого внутрішнього оздоблення першого ілюзіону в Ржищеві, але, без сумніву, він був саме таким. Сеанси того часу були збірними. Складалися з окремих сюжетів по 15 – 20 хвилин і включали в себе драматичні та комічні сценки та хроніки. Безсумнівно, ржищівчани, як і усі інші глядачі перших фільмів, кричали від жаху  і падали під сидіння, коли прямо на них з екрану їхав поїзд, чи строчив кулемет.

        Вартість квитків була різна. Орієнтуючись на київські афіші бачимо ціни від 30 копійок до 5 карбованців за кращі місця. Це було дорого, але в нашому ілюзіоні ціни були не нижчі, бо ржищівська публіка себе поважала.

         Кінематограф і надалі набував популярності, а Ржищівщина приваблювала до себе кінематографістів. У нас було знято більше 10 тільки художніх фільмів.

           Подією місцевого масштабу стали перші зйомки Юлією Солнцевою (дружиною Олександра Довженка) фільму «Повість полум’яних літ» у 1960 році. Натурні зйомки у Ржищівському костелі та на відкритих локаціях, присутність тут  відомих акторів приваблювали місцевих жителів. Багато із них були задіяні у масовках. Коли впізнавали себе на екрані під час першого показу картини, то гамір і захоплені вигуки перекривали звук фільму.

           Далі були зйомки фільмів «Тут нам жити» (1972), «РВР» (1977), «Женці» (1979), «Чекайте на зв’язкового» (1979), «Без року тиждень» (1982), «Фуджою» (1993), «Доярка з Хацапетівки» (2007), «Толока», «Той, хто пройшов крізь вогонь» (2011).

           Ржищівське культурне життя завжди крокувало в ногу з часом. Приміщення сінеми було облаштоване під будинок культури, а в Ржищеві в 60-их роках відкритий новий кінотеатр. Хто із наших жителів не пам’ятає шикарне фойє з репродукціями картин на всю стіну місцевого художника-аматора Миколи Задоєнка, а ще фотографії улюблених акторів, чудові саморобні афіші? А дитячі сеанси по 10 копійок у неділю? А походи в кіно усією родиною? А вечірні сеанси на 9-ту вечора і місця «на гальорці»? А незмінна білетерша тьотя Ася, що мужньо стримувала напір глядачів після третього дзвінка? На превеликий  жаль, обидва приміщення, які можна було б включити в культурну спадщину Ржищева і зберегти як архітектурні перлини певних історичних періодів, занехаяні і знаходяться в плачевному стані. А могли б, як і колись, служити центром культурного дозвілля ржищівчан. Адже кіно, як один із видів мистецтва, продовжує свою тріумфальну ходу.

               Становлення українського кіно завжди відбувалося не «завдяки», а «всупереч». Український дубляж відомих фільмів був штучним і неякісним, щоб націлено дискредитувати українську мову і зменшити конкуренцію з російськомовною продукцією.

              В 1996 році Президентом України Леонідом Кучмою був виданий Указ про відзначення Дня українського кіно у другу суботу вересня.

             Ми вітаємо усіх причетних до української кіноіндустрії та усіх ржищівчан, які під час зйомок у Ржищеві долучилися до слави кіноакторів і бережуть у своїх спогадах пам`ять про своє «акторство»!

           Українському кіно – бути! Головне – дочекатися Перемоги! Слава Україні!

Світлана ЧМІЛЕНКО, старший науковий співробітник

10Вер/22

Спортивні звитяги краян

В рамках проєкту “Ржищівські замальовки” до Дня фізичної культури і спорту презентуємо музейне дослідження “Спортивні звитяги краян”.

Певно, кожен ржищівчанин має теплі, веселі спогади пов’язані з Днем фізичної культури та спорту. Хто з нас не пам’ятає осінні спортивні пригоди на відомому Ржищівському лужку?! Люди, які пов`язали своє життя з педагогічним навчальним закладом, точно пригадають: дружні змагання, смачну юшку з кулешем, футбол, від якого вболівальники надривали горло. Лужок має хист об`єднувати всіх спортсменів: і малих, і великих на Великодні свята!

Ох, які футбольні баталії бували, коли ветерани футболу з молоддю об’єднувалися! На полі тільки й чути:

  • Трухан, давай!
  • Валерчик (Балковий), пасуй!
  • – Антонович (М. Спичак), бий!
  • Ілля (Векленко) нападає, ініціатива в молодих…

У нашого міста славне спортивне минуле, спортивні команди були гордістю навчальних закладів міста. Скільки ж  відомих ржищівчан зросло зі спортивної ниви! Це Михайло Лобуренко, Микола Спичак,  Анатолій Шевчук. Нашого земляка, Тимошенка Олексія Валерійовича, знає вся Україна. Олексій Валерійович –  декан факультету фізичного виховання спорту і здоров’я університету  ім. М. Драгоманова, доктор педагогічних наук, професор та головний редактор науково – методичного журналу «Фізичне виховання в школі».

 Хочеться не оминути жодного, хто приніс спортивну славу містечку. Однією з перших,  хто був удостоєний високого звання майстер спорту СРСР по велоспорту була Новохацька Світлана Василівна, від неї естафету прийняли: Шматко Юрій Федорович – працівник фізичної культури Ржищівського будівельного технікуму, був майстром спорту з вільної боротьби, заслужений тренер України, його команда вигравала чемпіонат України з вільної боротьби аж 2 рази! Федорченко Петро Іванович був викладачем з фізичного виховання, кандидатом в майстри спорту з легкої атлетики, заслуженим працівником освіти. А майстер спорту з вільної боротьби Лебідь Веніамін Федорович тренував жіночу команду з волейболу, які вийшли в фінал чемпіонату України серед технікумів. На жаль, ці люди вже нині покійні.

В Ржищеві завжди були і є спортсмени. От ветеран спорту Чех Іван Васильович, свого часу приймав участь в районних і обласних змаганнях з баскетболу і волейболу. Спичак Микола Антонових неодноразово приймав участь в змаганнях з волейболу, гандболу з легкої атлетики в чемпіонаті України змагався, у футбольній команді «Автомобіліст» грав на чемпіонаті України. Васільєв Микола Миколаєвич,  теж ветеран спорту, грав в обласних і всеукраїнських чемпіонатах з футболу. Прохоренко Микола Олександрович, ветеран спорту з футболу, баскетболу і волейболу. Марченко Борис Володимирович неодноразово був учасником районних і обласних змагань по тенісу. Отькаленко Микола Борисович учасник районних і обласних змагань чемпіонату України з волейболу, гандболу, кандидат в майстри спорту з гандболу. З 1987 – 1993 р.р. був директором юнацької спортивної школи ФСТ «Колос». (Діяло спортивне товариство «Колос», на основі котрого було створено ФОК у грудні 1995 року.)

Радісно усвідомлювати, що в місті продовжується розвиток фізкультури і спорту, на базі ФОКУ працює ДЮСШ. Директор школи – Коношенко Олександр Єгорович, майстер спорту з вільної боротьби, з 1988 року безперервно працює в юнацькій спортивній школі, на посаді директора з 2005року. (Рішенням сесії № 451-23-07 від 23 вересня 2016 року «Про передачу Фізкультурно – оздоровчого комплексу з балансу виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області на баланс відділу освіти виконавчого комітету Ржищівської міської ради Київської області» і приміщення і стадіон передано дитячо – юнацькій спортивній школі, робота якої регламентована Статутом і проводиться згідно із законами України.  Олександр Єгорович успішно витренував не одну команду ржищівських футболістів. Ось завітавши до нашого музею, він поділився спогадами, згадавши команду «Кератерм» 2005 – 2006р.н., які в 2017 – 2018 роках стали переможцями східної зони серед 12 команд, а 4 місце за Супер кубок в Київській області, в чемпіонаті приймали участь 36 команд. Наші футболісти, на чолі з тренером Коношенко Олександром Єгоровичем достойно представили Ржищів. Пам’ятаємо цих хлопців: Петровські Євген та Олександр,  Бартко Антон,  Попченко Тарас, Расюк Антон, Овсієнко Антон, Вдовенко Андрій, Степанський Максим, Старкін Сергій, Шпак Андрій, Омельченко Іван.

Згідно зі Статутом – Ржищівська дитячо – юнацька спортивна школа Ржищівської міської ради (ДЮСШ) є позашкільним навчальним закладом спортивного профілю – закладом фізичної культури і спорту. Кожен охочий може знайти собі спортивне заняття за вподобаннями, адже в школі представлені такі секції: це бокс, де тренером є майстер спорту по боксу Ляшенко Павло В’ячеславович. Секція вільної боротьби очолена Хозлу Михайлом Івановичем, майстром спорту по вільній боротьбі, який витренував чемпіона України по сумо Прядку Артема, котрий був срібним призером чемпіонату області з вільної боротьби, а також приймав участь у змаганнях в Європі. Для тренера такі чемпіони залишають щемний слід в душі. Баскетболістів тренує Животенко Владислав Вікторович, його вихованці приймають участь в районних і обласних турнірах.

Полюбляють ржищівські дітлахи й футбол! Футбольну команду ДЮСШ «Піраміда» 2010 – 2013р.н. тренує Коношенко Олександр Олександрович майстер спорту з Міжнародного класу з пауерліфтингу, до речі, ще один вихованець спортивної школи Савченко Олександр є майстром спорту Міжнародного класу по пауерліфтингу.  Команда тренера Коношенка О. О. в 2022 році вийшла у фінал з чемпіонату Київської області з футзалу.

А футболісти 2008 – 2009 р.н. ДЮСШ «Піраміда» (тренер  Пухтій Віталій Анатолійович), є учасниками чемпіонату Київської області з футболу і футзалу. «Піраміда» приймала участь в чемпіонатах області, турнірах і Всеукраїнських змаганнях. Секцію легкої атлетики очолює Навлока Ніна Олександрівна – тренер Ржищівської ДЮСШ з 1998року, в грудні 2021 року посіла перше місце в кубку України серед ветеранів з бігу на 1500м та друге місце в кубку України з бігу на 400м. Ця спортивна, тендітна жінка готує справжніх чемпіонів!

Для нас, українців, важлива перемога над російським агресором, який прийшов на нашу землю. Одні українці її виборюють на полях боїв, а інші на спортивних змаганнях. Так замайорів український прапор 11 червня в Італії, де проходили Міжнародні змагання з легкої атлетики “XXXI Meeting Citta`di Conegliano”, тримала стяг наша Тетяна Чорновол. Змагаючись, виконала відбірковий норматив на чемпіонат світу з легкої атлетики серед юніорів з бігу на 1500 м, Тетяна  посіла ІІ місце з результатом 4:22.29 хв та виборола ліцензію на Чемпіонат Світу серед юніорів в м. Калі, Колумбія. 1 – 4 серпня 2022 року в м. Калі в Колумбії в складі збірної команди України Таня взяла участь в Чемпіонаті світу з легкої атлетики серед юніорів.

Запалюються новітні зірки спорту, вихідці з Ржищева. Тетяна Чорновол (2003 р.н.) вихованка Ржищівської ДЮСШ, тренер – Навлока Ніна, яка вклала в дівчинку жагу до перемоги. Таня є неодноразовим чемпіоном та призером обласних, всеукраїнських та міжнародних змагань з легкої атлетики. Продовжила спортсменка навчання в Броварському вищому училищі фізичної культури, зараз навчається КНТЕУ.

Тож всіх причетних вітаємо з Днем фізичної культури і спорту. Це державне свято в Україні, яке відзначається щорічно у другу суботу  вересня. Цього дня вітають спортсменів, тренерів, фізкультурників. Відзначають їх внесок у популяризацію здорового способу життя та формування позитивного іміджу на міжнародному рівні.

День фізичної культури і спорту України  на державному рівні святкують з 1994 року. Свято було встановлено «… на підтримку ініціативи  фізкультурних та спортивних організацій та об’єднань громадян…» згідно з Указом Президента України «Про день фізкультури і спорту» від 29 червня 1994 року  N 340/94.

З Днем фізкультурника, громадяни! Нехай усі, від мала до велика, сьогодні висловлять свою повагу і пошану професійним спортсменам, тренерам та викладачам  ранковою зарядкою, пробіжкою по шкільному стадіону або стрибками зі скакалкою на дитячому майданчику! Не забувайте, що щаслива нація – це здорова нація!

У спорті, не обов’язково бути найкращим і отримувати медалі, адже головна нагорода того, хто цінує правильний спосіб життя і фізкультуру – міцне здоров’я! Прийміть вітання з Днем фізкультурника! Нехай ваші роки будуть довгими, а здоров’я – міцним в будь – яку погоду!

Ольга ІВАНЧУК, старший науковий співробітник

01Вер/22

День знань в музеї

День знань в музеї видався напрочуд насиченим та цікавим! Учні ОЗО «Ржищівський ліцей «Лідер» стали учасниками інтерактивної квест – екскурсії «Пізнай свій край».

Учасниками заходу стали учні 3-А, 3-Б та 4-А, 4-Б класів. Екскурсія включала різноманітні квест – завдання, фрагменти відео. Це дозволило по – новому презентувати музей здобувачам освіти.

Разом з тим волонтерський центр КЗ КОР «Ржищівський археолого – краєзнавчий музей» отримав зібрані фінанси та малюнки для ЗСУ. Висловлюємо безмежну вдячність! Разом Переможемо!

31Сер/22

Інтерактивний квест

Напередодні Дня знань для учнів 6 – Б класу ОЗО «Ржищівський ліцей «Лідер»була проведена інтерактивна квест – екскурсія «Пізнай свій край».Старший науковий співробітник, Ольга Іванчук, зібрала найцікавішу інформацію про артефакти, що експонуються в музеї. Командний дух згуртував учнів та додав наснаги і подарував натхнення перед новим навчальним роком.

Інтерактивна екскурсія була насичена нестандартними креативними груповими завданнями та цікавими пізнавальними науково – популярними відео.

Вдячні за увагу до нашої діяльності та обов’язково чекаємо ще! До якнайшвидшої зустрічі в музеї!

23Сер/22

ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

До Дня Незалежності в КЗ КОР “Ржищівський археолого – краєзнавчий музей” відбулась арт – година “Віримо! Зможемо! Переможемо!”.

У реалізації цікавого творчого проєкту прийшла на допомогу майстриня – Анастасія ГОРБАЧ.

Малюнок на стрейч плівці – нетрадиційна техніка, котра по – особливому зацікавила дітей. Яскраві фарби, неповторні емоції подарували щирі посмішки і незабутні варження. Кожен з захопленням відтворював державну символіку та творчо вітав Україну з Днем народження!

ВІРИМО! ЗМОЖЕМО! ПЕРЕМОЖЕМО!

23Сер/22

День прапора

23 серпня щорічно відзначається День Державного Прапора України. Тож цього дня в КЗ КОР “Ржищівський археолого – краєзнавчий музей” відбулось справжнє урочисте дійство! Розпочалося святкування церемонією – челенджем встановлення прапора України в музеї.

На учасників дійства чекали тематичні студії, де діти дізналися про державні символи України, історію становлення знаменної дати, етимологію стягу. Захід продовжився майстер – класом об’ємної аплікації «Наш прапор», на якому всі власноруч виготовили тематичний виріб.

Програма святкування була насичена. Драйву та позитиву додав танцювальний патріотичний флешмоб. Дійство доповнилося креативним фотосетом «Настрій ПЕРЕМОГА!»Разом з тим музейники запросили до участі в медійному флешмобі, що був ініційований напередодні.

А на завершення всі охочі написали побажання Україні на символічних прапорцях, адже у неї завтра День народження!