До Всесвітнього дня екскурсовода всі охочі мали змогу спробувати себе в цій ролі, тож результати проєкту вже доступні в PR-акції “Розкажи про музей”

Також до відзначення цієї дати пропонуємо екскурс з історії музейної справи.

Музей. Усім з дитинства знайоме слово. Але, що уявляє пересічний громадянин, коли це слово чує? Стенди і вітрини з експонатами, мистецькі шедеври чи інсталяції, наглядача залів на стільчику в кутку…  Але сучасний музей – набагато ширше, глибше і об’ємніше поняття. Тож давайте заглибимося в історію і перенесемося в часи стародавньої Греції, в якій сформувалося дане поняття і виникли перші музеї.

            В античну епоху храми, а потім і приватні колекції (з ІІІ ст. до н.е.) зосереджували переважно витвори мистецтва.    Пізніше різноманітні зібрання зберігалися у візантійських соборах і монастирях, а потім (з ХІІІ ст.) в середньовічних соборах Франції, Італії, Німеччини та інших країн.

            У Давній Греції мусейонами (музеями) називалися вівтарі для жертвоприношення музам, які вважалися покровительками мистецтв і наук. Храми, в яких містилися такі вівтарі і в яких зберігалися твори мистецтв, називалися мусеями. Перші публічні музеї, що розміщувалися поза релігійними спорудами, були державними і виконували не лише зберігальну, а і наукову, просвітницьку  та виховну функції, виникли в ХVII ст.

             Ідея створення музею в Ржищеві виникла з потреби написання історії Ржищева та збереження історичних артефактів.

           60-ті роки ХХ століття були дуже насичені подіями, пов’язаними з будівництвом Канівського водосховища. Експедиція Інституту археології Академії наук України  проводила розкопки  в історичних місцях, які потребували додаткових досліджень. В список таких об’єктів увійшло і городище часів Київської Русі, залишки якого знаходилися  на Іван – горі у Ржищеві.

         Для Ржищева це була подія! Адже до робіт на розкопках залучали місцевих жителів, за цю роботу платили гроші, та й були цікавими і результати,  і спілкування з науковцями. Працювали там і студенти педучилища, а з ними викладач музики Силкін Степан Диментійович. Білорус, якого розподілили в Ржищів «на поселення», як і багатьох представників інтелігенції з республік, території яких до ІІ світової війни були в складі інших держав, як і славнозвісний Вікентій Хвойка, проникся українською історією. А надихнули його до подальших досліджень саме розкопки  Іван – города. Силкін з дружиною проживав у напіврозваленій халупі і будував свій новий будинок. От у ньому і зберігав Степан Диментійович те, що було розкопано на Іван – горі і що вдалося потайки винести. Адже усі знахідки пакувалися в ящики  і відправлялися не просто в Київ, а в Москву. Мабуть, боялися тодішні чиновники від науки, що будуть знайдені артефакти, які розкажуть українцям відмінну від загальноприйнятої історію.

           Більшість жителів Ржищева не розуміли цінності брудних черепків, шматків заліза та уламків кісток, вважали Силкіних диваками.   А репресований білорус, захопившись ідеєю відтворити і зберегти для нащадків історію Ржищева, почав формувати музейну експозицію, збирати матеріали і писати книгу «Ржищівський район».  В новому будинку Силкіни так і не пожили. Весь він був облаштований під музей, до якого пішли люди, понесли туди нові експонати. Так поступово сформувалося дві експозиції – археологічна і краєзнавча. А музей став культурно – науковим центром Ржищева.

              Але історія вносить свої корективи. Після смерті Силкіних музей перестав функціонувати, а експонати були передані на зберігання в різні навчальні заклади.  Україна стала самостійною державою, Ржищів – містом обласного підпорядкування. Виникла потреба створення музею, який би відповідав усім вимогам музейної справи. Від виникнення ідеї до її реалізації пройшло довгих 23 роки.

            У 2003 році, з ініціативи мера Ржищева Спичака М. А., був відкритий музей, який числився як філія Київського обласного археологічного музею. Експозицію розмістили в кількох кімнатах дитячого садочка «Сонечко». Уся робота колективу  була спрямована на поповнення фондів. У лютому 2007 року музею було передано в аренду приміщення колишньої вищої початкової школи, в якій до того часу розміщався банк «Україна». А  в липні 2008 року відбулася реорганізація Київського обласного археологічного музею і рішенням КОР створений  Ржищівський археолого – краєзнавчий музей.  І лише у 2011 році відбулося відкриття нової експозиції , а Ржищів отримав унікальний науковий, методичний, культурно – просвітницький  центр.

          Сучасна експозиція демонструється у трох залах – археологічній, краєзнавчій та виставковій. Музей має етнографічну майстерню, бібліотеку та фондову залу.

           Музей здійснює цілий ряд послуг: екскурсійні, інформативні, методичні, науково – публіцистичні та консультаційні. Проводить майстер – класи, етнографічні театралізовані дійства, тематичні семінари та конференції, художні виставки та виставки народних майстрів, тематичні вечори, кінолекторії. Інформаційний простір, в рамках якого можна отримати  наукову консультацію, охоплює період «від Трипілля до сучасності».

Музей працює без вихідних з 9.00 до 17.00. Завжди радий і щиро приймає відвідувачів!

Світлана ЧМІЛЕНКО, старший науковий співробітник

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *