Так як і люди, держави мають своє «обличчя» – той певний образ, відмінний від інших, що складається з ландшафту, флори та архітектури. Змінюється час, модернізується життя, але  незмінними залишаються цінності за якими туристи впізнають ту чи іншу країну. Плин віків змінює обрис гір, руйнує архітектурні шедеври, змінює клімат. Але все так же символом Парижа є собор Парижської  Богоматері, Лондона – Вестмінстерське абатство та Тауерський міст, а Києва – свята Софія. І, чим старіша архітектурна пам’ятка, тим вона цінніша, тим більше потребує охорони і підтримки.

           1 липня в Україні відзначають День архітектури.

           Свято встановлене  «…на підтримку ініціативи архітекторів та містобудівників, їх творчих спілок, працівників проектних організацій і місцевих органів містобудування та архітектури…» згідно з Указом Президента України «Про День архітектури України» від 17 червня 1995 року 

          В Україні налічується близько 14 тисяч пам’яток архітектури, 46 великих історичних культурних заповідників і більше 1000 об’єктів паркового мистецтва.

          Цього дня проводиться присудження і вручається Державна премія України в галузі архітектури.

         Архітектурне надбання України входить до складу  світової скарбниці шедеврів.  Серед  об’єктів,  які знаходяться на нашій території і входять до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО,  сім – архітектурні пам’ятки. Сюди відносяться:

       

Звісно, кожне місто може додати до цього список своїх пам’яток і цінностей. Є такі і в Ржищівській громаді.

        Шедевром, за яким впізнають Ржищів, який є місцем поклоніння і об’єктом гордості багатьох поколінь ржищівчан, є Свято – Троїцький храм.

Свято – Троїцький храм

        Клопотання до керівника церковного округу отця Григорія Леонтовича про будівництво нової церкви у Ржищеві подав місцевий батюшка отець Іоанн Семперович у 1856 році.    Побудувати церкву брався тодішній володар ржищівських земель поміщик Дзялинський в обмін на дозвіл будівництва дзвіниці костелу Святих Тринітаріїв. Але пізніше змінив своє рішення, виділивши на будівництво 5 тисяч рублів, 200 тисяч цегли і 10 чоловік робочих.

            Оскільки опікувалися цим будівництвом  і Київський генерал – губернатор Васильчиков, і святитель Філарет – митрополит Київський, бо саме до нього звертався Дзялинський по дозволи будівництва дзвіниці, то був створений спеціальний комітет, який керував будівництвом. Сам Філарет прибув до Ржищева, гостював у Дзялинських, побував у Ржищівському монастирі і дав дозвіл на будівництво (ржищівська гостинність є традиційною в усіх наших громадян).

           Для подальших робіт комітетом було укладено контракт з купцем Симоном Овчинніковим, який і повинен був вести будівництво.  За контрактом  потрібно було 12500 рублів. Невистачаючі кошти були зібрані ржищівськими прихожанами.

          Будівництво храму розпочалося 1 липня 1857 року.

Головним «маестро» будівництва є, звісно, архітектор. Таке будівництво, що велося з подачі і під контролем Митрополита київського, доручили головному єпархіальному архітектору Павлу Івановичу Спарро. Він народився в Петербурзі в родині американського віце – консула. Закінчивши Петербурзьку Академію мистецтв, Спарро приїхав до Києва як помічник відомого архітектора Вікентія Беретті. У 1840 – 1860 –их роках проектував  здебільшого монастирські споруди та церкви. Улюбленим архітектурним стилем Спарро було українське барокко.

     Грошей на будівництво не вистачило, і підрядчик Овчінніков завершив роботи  за власні кошти. Ржищівський батюшка Іоан Семперович ще не один рік виплачував  Овчіннікову борг, кошти на який збирали з ржищівського приходу.

       У січні 1859 року роботи були закінчені. А 18 жовтня 1860 року з великими урочистостями храм був освячений.

       Тут слід згадати про проблеми, пов’язані з переносом старої дерев’яної церкви на нове місце, що виникли після освячення. Хоча усі дозволи і були надані, та власники земель Дзялинські на виділення іще одного приходу  не погодилися, але взяли на себе будівництво оселі для священників.

        На 1868 рік прихожанами церкви були 2232 особи, а на 1917  – 7266!

        Побудований стараннями і за кошти  ржищівських прихожан та власників ржищівських земель католиків Дзялинських  храм є окрасою та сакральним місцем Ржищева і понині, має статус пам’ятки архітектури ХІХ століття.

        1 липня, в День архітектури в Україні, виповнюється 175 років з дня початку будівництва основного архітектурного об’єкта Ржищева. Класицизм з елементами барокко у баченні геніального Спарро – шедевр, сакральний центр, власність і гордість усіх ржищівчан, нарівні з Трипільським біноклем, є візитівкою Ржищева.

Світлана Чміленко, старший науковий співробітник

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *