Музейне дослідження до Міжнародного дня пам’яток і визначних місць

18 квітня Міжнародний день пам’яток і визначних місць

Українське законодавство розрізняє 8 видів пам’яток:

1. Археологічні

2. Історичні

3. Монументального мистецтва

4. Архітектури

5. Містобудування

6. Садово-паркового мистецтва

7. Ландшафтні

Урочище Янча – ландшафтна пам’ятка Ржищівського заказника загально державного значення

Ржищівський заказник загальнодержавного значення розташований у межах Обухівського району Київської області, на північний захід від міста Ржищів, в адміністративних межах Ржищівської ОТГ.Площа 1288 га. Об’єкт був створений постановою Ради Міністрів УРСР від 26.12.1985р. №451.Перебуває у віданні Богуславського лісового господарства.

На околицях Ржищева в мальовничому місці Ржищівського ландафтного заказника розташоване урочище Янча. Ця частина заказника охороняє старі ліси віком близько 100 років, що збереглися на крутому правому березі Канівського водосховища. Основу їх становить граб із домішкою черешні, осики, сріблястої тополі, берези бородавчастої.  Дослідження науковців у 2021-2022 роках. цих ділянок показало наявність тут строго заповідного режиму, який полягав у відсутності рубок, забудови і навіть проходу людей. Є багато мертвої деревини. 38 років суворого заповідного режиму не дали знищити зростаючу тут популяцію проліска білого, яка є в хорошому стані на всій території урочища Янча.В краєзнавчих експедиціях, проведеними працівниками музею, були записані ряд легенд, цікавих переказів, пов’язаних з цим чудовим лісом.

За часів князювання Ярослава пов’язана перша, записана легенда, яка розкриває таємницю назви місцевого заповідного урочища «Янча». За цією версією буцімто мала у тому лісі свій невеличкий маєток одна з княжих фавориток, Янка – Іванка, в котрої за легендою частенько гостював великий князь Київський. І приїжджав князь до Янки тільки коли здоров’я підупало. Ще побутує переказ про те, начебто «.. Янка не була князівською коханкою, а була із останніх волхвинь, що зналися на травах цілющих. Ярослав Хитрий вчащав до неї виключно за лікуванням, бо кульгавим калікою був малоне відсамого народження.» На користь правдивості цієї версії та дотичних переказів про Янку – Йванку свідчать знахідки наприкінці 70 – років минулого століття в Янчі залишків невеликого городища часів зародження Київської Руси ( ІІ – ІІІ ст. н.е.) й пізнішого, курганного язичницького могильника середини ХІ – го ст., а також назва одного з порівняно ближніх до цього лісового урочища сіл: «Юшки» (Тобто «Місце, в якому відпочивали, варили юшку»).   Друга легенда про походження назви лісу переносить нас у середні віки в часи панування на землі ржищівській польських панів. Один польський поміщик Ян був дуже жорстоким до своїх селян і щоденно влаштовував у тому лісі тортури за найменші провини. Бувало забивав до смерті своїх підданих. Таку кару селяни називали янчуванням, а ліс – Янчею.

 Як переказують місцеві старожили, донедавна побутував звичай, що мовляв, «…гріх великий проти здоров’я свого не відвідати на Великодні свята правічного лісу Янчі й не потоптати посеред дерев вікових рясту , промовляючи подумки чи вголос заклинання: 

Топчу топчу ряст, ряст!    Хай здоров’я дасть, дасть!    Не на рік, не на два, а на довгії літа! Дай, Бог діждати і на той рік топтати! А по тому треба червоних крашанок із свяченою паскою  поїсти, залишивши лушпинки крашанок у густому килимі рясту, як пожертву…». А ще з прадавніх часів зберігся звичай :ржищівська молодь ходила на Івана Купайла у Янчу шукати розквітлу квітку папороті.

Нині в лісі Янча у щільній лісовій підстилці ще можна розгледіти цегляні залишки панської садиби і Боброве озеро, яке кілька століть назад було окрасою примаєткового парку. Саме ці місця залишив на полотні для нащадків місцевий художник, нині член НСХУ Борис Дегтярьов

Музейне дослідження підготували завідувач відділу з основного виду діяльності Ольга Гудзій та старший науковий співробітник Людмила Бабенко