Шолом Алейхем і Ржищів.

 2 березня 1859 року народився відомий письменник , драматург,  класик  єврейської літератури – Шолом- Алейхем (Соломон Нохумович Рабинович). Його твори перекладено багатьма європейськими мовами. Критики порівнюють його з Марком Твеном за схожість стилів та любов до літератури для дітей. Пізніше, при зустрічі , Марк Твен зауважить, що вважає себе американським Шолом –Алейхемом.                                                                                                  Доля письменника була тісно пов`язана з Україною. Зокрема, є у його життєписі і «ржищівська» сторінка.                                                                         

Чоловік із смушками, постійний пожилець заїзду Рабиновичів, похвалився Нохуму , батьку Шолома, що у Ржищеві зовсім нема вчителів, і там вашого сина озолотять. Полишивши домівку і рідний Переяслав Шолом разом з батьком  сіли на пароплав і подались не в Америку, не в Лондон чи в Париж і навіть не в Одесу чи Варшаву, чи Київ, а зовсім близько від Переяслава, у маленьке містечко Ржищів Київської губернії.

Юнак влаштовується працювати вчителем-репетитором, написавши самому собі лист –рекомендацію староєврейською  мовою, жодної літери якої не знали тогочасні сільські «магнати» Київської губернії. Та не просте життя приватного вчителя: бідність, складні стосунки з конкурентами, поневіряння по квартирах і кутках – все це завадило йому надовго оселитися у містечку. Про цей період у своєму житті він оповідає в автобіографічній повісті «З ярмарку» («Фунем ярід»), яку написав протягом 1913 – 1916 р.р. і, яка так і залишилася незакінченою.

Заїхали вони просто у двір до  чоловіка на запросини. Їх зустріли дуже радо. Незабаром подали самовар, склянки, чай, каву, цикорій, молоко, здобу, яку єврей може собі дозволити тільки в свято швуес до молочної  трапези або для породіллі. А обід був просто- таки царський. Риба фарширована, риба смажена, риба печена. Бульйон з локшиною, бульйон з рисом, бульйон з грінками – вибирайте собі, що хочете. Про м’ясо нічого й казати – воно було всіх сортів! І навіть компоту було два сорти. Потім –  самовар, знову чай, варення, закуски. А під час вечері господар заходився розпитувати гостей, що з молочних страв їм більш подобається: налисники, вареники чи пиріжки з кашею? Гості скромно відповіли, що їм байдуже. Тоді на стіл було подано всі три перелічені страви, та ще каву й знову різні варення. Уранці батько попрощався й поїхав додому,  син залишився у чоловіка зі смушками на повному утриманні. На другий день обід був уже не такий розкішний, як напередодні. Звичайнісінький бульйон з кашею та шматочок м’яса – і це все.  Поклали гостя вже не в залі й не на оксамитному дивані, а на залізній скрині, з якої він підвівся уранці зовсім розбитий: ломило всі кістки. На третій день на обід уже подали варену тараню з картоплею.  Вечері не дали, крім склянки чаю з хлібом. А спати поклали молодого вчителя вже просто на землю, постеливши йому вичинені смушки.

  Зметикувавши, що  так далі жити не годиться, Шолом вирішив найняти квартиру з харчами в іншому місці й розпрощатися з чоловіком із смушками. І тут почалися для нього справжні поневіряння, напасті, лиха: ціла низка сварливих господарок, настирливі таргани, кусючі блощиці, шмигаючі миші, щури та інша погань. Але всі ці неприємності, напасті, прикрощі були дрібницею порівняно з інтригами його конкурентів – вчителів, які страшенно конкурували один з одним і всі разом розпочали справжню війну проти нього вчителя з  Переяслава. Вони ганили його, як тільки могли. За їхніми словами, Шолом був криміналіст, злодій, вбивця, вмістище всіх вад. Вони поширювали серед господарок такі плітки про нього, що він благав бога, щоб навчальний сезон скоріше скінчився й щоб він нарешті виборсався звідти живцем. Весь час його перебування  у Ржищеві був для нього справжнім кошмаром, лихим сном          Де  йдеться про конкуренцію, здоровий глузд мовчить. Отож, Шолом ледве дотягнув до кінця навчального сезону і втік з Ржищева додому, заповівши дітям і внукам своїм не давати уроків у маленьких містечках.

На цьому зв’язок  Шолома Алейхема з нашим містом не переривається. Адже пройшло кілька років і його  молодша сестра Брохе виходить заміж за ржищівського єврея і поселяється у Ржищеві.  Вона була помірковано, розумною жінкою. Коли ржищівчани, зокрема жінки та дівчата, ближче познайомилися з Брохе, вони десятками, старі й молоді, зверталися до неї за порадами. А вже як дізналися у Ржищеві, що Шолом Алейхем – це Шолом Рабинович, її рідний брат, слава її ще більше поширилася. Ржищівські жінки говорили про мудрість Брохе : «Якщо її брата звуть Шолом – Алейхем, то її треба називати «Шоломницею», тому що будь яку сварку чи  суперечку вона призведе до мирного розв’ язання».

Ржищів шанує і пам’ятає Шолома Алейхема.. На його честь при вході у міську бібліотеку для дорослих було встановлено меморіальну дошку. А в музеї до ювілейних дат класика вже стало традицією проводити наукові конференції та семінари, що супроводжується пару років поспіль інсценізаціями творів письменника у виконанні учасників музейної театральної студії під керівництвом старшого наукового співробітника Чміленко С. П.

Презентація "Життя і творчість Шолома - Алейхема"

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *