До Дня міста КЗ КОР “Ржищівський археолого – краєзнавчий музей” презентує історичний екскурс “Скільки направді нашому Ржищеву?”
У 2022 році Ржищів відзначає 871 рік з Дня заснування. Літочислення бере початок від першої писемної згадки про місто в Іпатіївському літописі за роком 1151. Хоча історія міста Ржищева налічує більше восьми з половиною віків, виявлено сліди більш давніх поселень, з яких власне, і починається заселення цього краю. Вона, як продемонстрували археологічні дослідження, починається майже 6000 років і тому має досить багато цікавих сторінок.
Вперше сліди поселень, які існували задовго до застосування Ржищева, було виявлено на початку ХХ століття В.Хвойкою і В.Козловською. В 2001 – 2005 р.р. співробітники Інституту археології НАН України С.М.Рижов та М.Ю.Відейко, провели розвідки в багатьох точках та на території міста і околиць, а також археологічні розкопки в урочищі Хомине, Ріпниця. Найдавнішими є поселення Трипільської культури, які датуються початком другої половини ІV тис. до н.е. (мідний вік). Невеликі, з кількох десятків хат, поставлених по колу, селища давніх хліборобів існували в урочищах Хомин ліс, Ріпниця, Долина, Монастирьок. Всього їх на разі відомо сім. На одному з поселень досліджено залишки двох досить великих будинків, які мали дерев`яні стіни, обмазані глиною, знайдено уламки давніх посудин, в тому числі мальованих чорною фарбою, маленькі глиняні фігурки людей і тварин. Встановлено, що мешканці поселення вирощували культурні рослини, розводили свійських тварин – худобу, свиней, овець, кіз, полювали та рибалили. Ще одне трипільське поселення нещодавно відкрито в самому центрі міста. Як називалося послення достеменно не відомо. Як називали себе люди, що проживали тут – лишається загадкою. Але це було поселення! Отже, можна говорити, що Ржищеву 5500 років!
В бронзовому віці (ІІІ – ІІ тис. до н.е) існували невеликі поселення на Іван – горі та в балці Ріпниця, на місці яких виявлено фрагменти, характерного для того часу посуду. Більш заселеною стає місцевість на початку залізного віку, в скіфіські часи, VІ – V ст. до н.е. Сліди шести невеликих селищ цього часу виявлені на Іван – горі, в балці Ріпниця і не тільки. Як показали археологічні розкопки, житла в той час будували з дерева або копали землянки. Займалися землеробством, розводили худобу. Ці поселення занепали, напевне, під час скіфських нападів у V ст. до н.е. Наступні сліди заселення краю відносяться до Зарубинецької культури початку н.е., коли виникають поселення на Іван – горі, в урочищі Монастирьок та біля Ріпниці. Можливо, саме тоді було розпочато зведення перших укріплень на Іван – горі у вигляді ескарпів, укріплених гостроколом. Будували ці укріплення для захисту від набігів кочових племен сарматів, які тоді панували в степах.
Пожвавилося життя в околицях Ржищева в часи інсування Черняхівської культури (ІІ – ІІІ ст. до. н.е.). Виявлені сліди п`яти селищ цього часу – чотири біля Ріпниці (тут вони були найбільші, простягаючись іноді на сотні метрів вздовж країв балки), одне – на Маківщині. Розкопки показали, що будували тоді житла наземні, з дерева, опалювали приміщення відкритим вогнищем. На місці поселень просто на поверхні знайдені сотні фрагментів сірого кружального посуду, окремі уламки амфор місцевого виробництва та античних. Знахідки останніх свідчать про торгівлю з містами на півдні України. В такому посуді в часи перевозили вино та олію. Поселення Черняхівської культури занепадають в кінці IV на початку V ст.
Наступна сторінка праісторії в нашій місцевості пов`язана з появою давньоруського населення. ХІ – ХІІ ст. датуються сліди поселень в урочищі Монастирьок, Долина. В ХІ ст. виникає поселення на Іван – горі, з якого, власне і починається історія давньоруського городища – фортеці Іван (та Ржищева), згадуваного в літописі під 1151 роком, яке було невід`ємною ланкою в ланцюгу Дніпровської оборонної лінії, що тягнулася вздовж правого берега Дніпра від Києва до Канева та виконувала функцію захисного рубежу від кочових племен в разі їх нападу на Київ з південно – західних степів.
Фортеця – городище Іван була споруджена в кінці ХІ ст. на береговій височині площею 310 х 55 м біля кінського броду через Дніпро київським князем Святополком Ізяславовичем за попередньо розробленим планом, з урахуванням усіх досягнень тогочасної фортифікаційної техніки. Дитинець городища мав складну систему дерев`яно – земляних укріплень. На городиці простежується два типи жител: наземні зрубні та напівземлянки. По підйомному археологічному матеріалі простежується функцій городища Іван: при збереженні адміністративної, військової , релігійної розвиваються аграрна і торгово – реміснича функції.
Іван у 1240 р. був знищений монголого – татарськими ордами Батия. Але як відомо, що життя на цих землях в період нашестя орди не припинялось. Незначна кількість вцілілої людності переселилися в яри, ліси та долину річки Леглич (притока Дніпра). Залишки поселень цього періоду знайдені археологами в ур. Маківщина, ур. Хомине, в ур. Монастирьок біля чернечої обителі, яка існувала ще в ІХ ст.
В кінці ХV ст. чимале поселення, що розкинулося на лівому березі річки Леглич і належало землевласникам Халецьким, носить ймення Ржищів.
Зав.відділом з основного виду діяльності Ольга Гудзій
