Щороку, коли літо поволі хилиться до свого завершення, Україна відзначає особливе свято — День пасічника.

19 серпня, згідно з Указом Президента від 1997 року, ми вшановуємо тих, хто не просто працює на пасіці, а оберігає справжню природну магію. Це день, коли природа і людина стають єдиним цілим, а бджолярі, завершивши активний медозбір, готують своїх крилатих вихованців до зимового спокою.

Мед називають «продуктом вічності», і це не просто метафора. Археологи, досліджуючи єгипетські гробниці, знаходили в них запечатані глечики з медом, який навіть через тисячоліття залишався придатним до споживання.

Секрет цієї неймовірної довговічності криється у самому процесі його створення. Бджоли — справжні алхіміки: вони не просто збирають нектар, а завдяки спеціальним ферментам та невтомній роботі крилець доводять продукт до ідеальної концентрації. Низький вміст вологи та природна кислотність створюють середовище, в якому жодна бактерія не має шансу на виживання. Мед — це унікальна цілюща суміш, що містить майже все необхідне для підтримки життя. Він — антисептик, енергетик та справжній еліксир здоров’я.

Хоча висока концентрація цукрів діє як потужний консервант і не дає меду прокиснути чи зіпсуватися, проте тривале зберігання все ж впливає на його якість. З часом частина летких речовин випаровується, через що слабшає аромат, а корисні властивості частково зменшуються. Згідно зі споживчими стандартами, оптимальний термін придатності якісного меду при правильному зберіганні становить 8–12 місяців, хоча окремі сорти можуть зберігати свої властивості роками.

Щоб отримати лише пів кілограма меду, бджолина колонія має здійснити справжній подвиг: відвідати два мільйони квіток та подолати шлях у 90 000 кілометрів. Це еквівалентно тому, щоб двічі облетіти навколо земної кулі! Недарма в народі кажуть: «Працьовита як бджола». Їхня праця — це свідчення неймовірної гармонії та відданості природі.

Наш ржищівський край — це благословенна земля для бджолярства. Поєднання лісостепових ландшафтів, багатого різнотрав’я та живлющих вод Дніпра і його приток створює ідеальні умови для пасік.

Ржищів має свій особливий медовий символ — білу акацію. Акаційовий мед славиться своєю кришталевою прозорістю та витонченим смаком. Недарма гімн нашого міста починається рядками: «У Ржищеві цвітуть акації» — це аромат, що просяк саму історію нашого краю. Від пахучої липи до золотого соняшнику — наша природа щедро ділиться своїми дарами, які працьовиті руки пасічників перетворюють на «рідке золото».

Бджільництво краю  розвивалося століттями, починаючи з часів Київської Русі. Кожен історичний період залишав свій слід.

Уявіть собі густі ліси навколо городищ Іван, Чучин, Стоєк… Тут процвітало бортництво. Дикі бджоли жили прямо в дуплах вікових дубів та сосен. Бортники видовбували і штучні дупла ( борті), щоб збільшити збір меду. Мітили їх особистими знаками (які передавали у спадок!). Бортництво було не просто промислом, а стратегічною справою. Мед і віск цінувалися на вагу золота — це була внутрішня валюта, якою платили данину та торгували з усім світом.З часом ліси вирубали під поля, і лісове бортництво почало згасати. Але українці не здалися: селяни почали вирубувати шматки дупел разом із бджолами і ставити їх прямо біля хат. Так з’явилися перші «колодні вулики». Мати кілька таких колод на подвір’ї у Ржищеві та навколишніх селах стало справою честі для кожного господаря.

У першій половині XIX століття наш земляк із сусідньої Чернігівщини Петро Прокопович зробив революцію світового масштабу — винайшов перший у світі розбірний рамковий вулик. Це розділило історію бджільництва на «до» і «після»: мед тепер можна було забирати, не знищуючи цілу бджолосім’ю, а обсяги збору зросли в рази!

У радянські часи приватні пасіки заганяли в колгоспи, але селяни все одно тримали «для себе» по кілька вуликів. А коли в 90-х усе розпалося, бджільництво знову повернулося додому — у формат сімейних ферм.

Отже, ми пройшли довгий шлях: від видовбаних у дубах дупел-бортів, через революційні рамкові вулики Петра Прокоповича, крізь складні часи колективізації, аж до сучасних родинних ферм

Нині на Ржищівщині бджільництво розвивається переважно у форматі приватних сімейних пасік та невеликих локальних господарств , які виробляють мед та продукти бджільництва. Більшість пасік функціонує на присадибних ділянках або вивозяться на медозбір у поля та лісові масиви району.

Одну з таких пасік доглядає Ніна Ничипорівна Єгорченко – пасічниця, вчителька і просто чуйна людина, що присвятила більшу частину свого життя бджільництву.

Ніна Ничипорівна все своє свідоме життя проживає у місті Ржищів. За словами пані Ніни з родичів у неї не залишилося нікого, окрім бджілок. Заради них вона продовжує жити, радіти кожному дню, кожній краплинці меду та можливості займатися улюбленою справою. Адже робота пасічника це не лише про заробіток на більш гідне життя, а й про турботу та увагу, і просто бути потрібним людям.

Сьогодні бджільництво — це поєднання традицій та інновацій: від «сну на вуликах» та апітерапії (це коли ти лягаєш на спеціальні лежаки прямо поверх вуликів: гудіння бджіл і біополе лікують нерви краще за будь-які антидепресанти, а сон там — просто космічний) до ексклюзивного крем-меду та екзотичних міксів (наприклад, горіхи в меду чи забрус), які знаходить поціновувачів далеко за межами України. 

Україна — один із лідерів світового медовиробництва: кожна сьома тонна «солодкого золота» на планеті має українське коріння. І наш край робить у цей успіх вагомий внесок.

Бджільництво на Ржищівщині — це жива історія, яку ми можемо буквально скуштувати на смак. День пасічника для нас — це не просто професійне свято. Це нагадування про наше коріння, про неймовірну працьовитість наших пращурів, про те, як важливо цінувати природу та про нашу відповідальність перед майбутнім, всіляко підтримувати сучасних українських виробників. Плекаючи традиції бджільництва, ми зберігаємо саму душу нашої рідної Ржищівщини, роблячи її ще багатшою, солодшою та квітучішою. 

Тож купуйте натуральне, їжте на здоров’я і пам’ятайте: поки на нашій землі цвітуть акації й працюють бджоли — життя триває!

Гудзій О.В., Завідувачка відділом з основного виду діяльності

2 Replies to “Рідке золото Ржищівщини.”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *