МУЗЕЙНИЙ ПРОЄКТ « ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ СВІТЛИНИ»
ФОТО З «ІСТОРІЇ..»
Старі фото… Це ніби погляд у минуле: де дерева були високими, батьки молодими і красивими, ми – щасливими і безтурботними, а попереду ще довге -довге життя. І здавалось, що так буде завжди.
Скільки спогадів навіюють ці невеличкі чорно- білі світлини із старого сімейного альбому, що є кожній родині, скільки цікавого можуть розповісти. Вони передають теплоту та характер людей, зображених на них і відгомін далеких подій. В них ніби якась магія, із якої вже важко вибратись.
Переді мною фотографія , якій більше , ніж пів століття.
1969 рік. Мені 6 років. Село Балико – Щучинка, могила загиблих воїнів на Букринському плацдармі.
Тоді ще не було тут ні меморіалу, ні навіть скромного обеліску. Тільки невеликий меморіальний знак. Але кожного року 9 травня з’їжджалися сюди мешканці багатьох навколишніх сіл, щоб вшанувати пам’ять про полеглих героїв. Також часто тут бували представники преси та багатьох столичних видань.
За могилою доглядали місцеві жителі, також працівники закладів культури та інших організацій Кагарлицького району.
Ось саме влітку 1969 року колектив Ржищівського селищного будинку культури на чолі з директором Миколою Мефодійовичем Жуком(моїм батьком), приїхав у Балико – Щучинку для впорядкування території навколо могили загиблих воїнів. Після довгих вмовлянь мене батько теж узяв із собою.
Поки старші прибирали , я бігала по пагорбах і збирала квіти. Потім підійшла до меморіального знаку, що стояв перед могилою, і тихенько поклала їх зверху, похиливши голову донизу і про щось задумалась
Батьки багато розповідали мені про це місце, ми часто сюди приїжджали, і я знала, що тут форсували Дніпро. і загинуло багато наших воїнів, Можливо, у свої 6 років я ще багато чого не розуміла, але якась внутрішня дитяча інтуїція мені підказувала, що місце якесь незвичайне.
Я навіть і не помітила, як у цей момент до мене підійшов фотограф одного із столичних видань і сфотографував. Потім цю світлину він надіслав моєму батькові. Пізніше ми дізнался, що її розмістили в книзі «Історія міст і сіл УРСР, Київська область», видання 1971 року. Так я потрапила в «Історію…»
В дитинстві я дуже пишалась цим фактом і водила своїх однокласників у книжковий магазин, де продавалась книга, у якій вміщене моє фото.
Можливо, хтось із ржищівчан був свідком цих подій, буду дуже вдячна за спогад. (Людмила БАБЕНКО, старший науковий співробітник)