На світлині один з найвпізнаваніших об’єктів культурної спадщини Київщини, туристична дистанація, яка входить у 100 – топових місць для відвідування. Гадаю, що всі впізнали Спасо – Преображенський храм з урочища Гусинці Бориспільської громади, або «Спас на воді», як ми звикли його називати.
Чи не кожен затятий турист вже все знає про затоплене село Гусинці, що до 1961 року входило до Ржищівського району Київської області. Під час будівництва Канівської ГЕС, як і багато придніпровських сіл Лівобережжя село опинилося на межі зникнення, а жителів Гусинців «розкидало» по всій Україні, все ж більшість з них переселилося в Ржищів та населені пункти Бориспільського району.
Отож Інтернет майорить легендами про затоплену церкву, містикою оповиті ці місця, бо сільські вулиці пішли під воду, а церква, побудована ще у 18 столітті залишилася стояти посеред Дніпра..
А як же виглядала церква та й село до затоплення? Хто жив тут? Чи радів життю?
Старі світлини – свідки світлої пам’яті та теплої ностальгії.
Це фото зроблене 28 серпня 1965 року в селі Гусинці, біля паркану Спасо – Преображенської церкви. Сфотографовано сім’ю – насправді цілий рід Дроків, обійстя яких було через дорогу від церкви.
Батько сімейства Дмитро Дрок, як казали гусинчани, був дзвонарем в храмі, мав талант: – «ніхто не міг так дзвонити в дзвони як він!» казали в селі. У нього померла перша дружина, на фото його друга дружина Тетяна Яківна – усміхнена жіночка в хустинці та діти від першого шлюбу: син Микола стоїть крайній ліворуч, тримаючи на плечах племінницю Раю, далі його дружина Зінаїда – жінка з білявим волоссям і відкритим щирим виразом обличчя, а його сестра Галина Дмитрівна Попович (Дрок), крайня праворуч, тримає на руках синочка Андрійка 1964 року народження.
У Дмитра з Тетяною були ще спільні діти, яких немає на світлині, Валерій та Анатолій.
Родина Дмитра Дрока переселилася з Гусинців на Полісся, де в 1986 році на них знову чекало переселення.
А Микола Дмитрович з дружиною Зіною проживали в Ленінграді, а на літо поспішали до батьків, до коріння.
Цікаво, чи їх нащадки є в росії…? Чи знають вони свій рід…?
Нитки «гусинських родів» є повсюду, в Ржищеві теж проживають люди з прізвищем Дрок і мають родове коріння з Гусинців. Їхні пращури походили з з цього села, перш ніж їхні родини мігрували в інші країни чи регіони.
Оце і вся невеличка історія світлини.
А мені в цьому невеличкому дослідженні дуже допомогли корінні гусинчани – Ніна Альохіна – Ігнатенко, та Олександр Гута, його бабуся, Марія Гута, що була рідною сестрою Тетяни Яківни Дрок та сусідкою, що теж жила біля церкви.
На цій світлині ніби зупинено час . Село живе, храм видніється із – за паркану, а живі емоції на обличчі– радість гусинської родини бути разом, зберігають пам’ять про минуле і наштовхують на роздуми в сьогоденні.
Провідний зберігач фондів Ольга ІВАНЧУК