Інформаційна платформа до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу
18 травня в Україні вшановується День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
З того часу, як тоталітарний режим СРСР депортував з Кримського півострова близько 200 тисяч кримських татар, минуло вже 80 років. Тоді фактично цілий народ був вигнаний із своїх домівок та в примусовому порядку змушений був залишити рідну землю.
Трагічна історія депортації кримськотатарського народу замовчувалася в СРСР. У кремлі намагалися стерти всі сліди існування кримських татар – переписували історію Криму, перейменовували всі кримськотатарські назви на півострові, забороняли мову, навіть саму назву «кримські татари» прибрали з усіх офіційних документів та енциклопедій, таку національність заборонили вписувати в паспорт. Росія, як «правонаступниця СРСР», не провела жодного розслідування цього злочину і не виплатила жодних компенсацій.
На жаль, через 80 років після жахливого акту геноциду проти цілого народу, історія знову повторюється. Вже десять років поспіль Український Крим задихається у російській окупації. Утиски кримських татар в тимчасово окупованому Криму для держави-агресора є не просто буденним явищем, а цілеспрямованою політикою окупаційної влади. Росія продовжує методично руйнувати культурну спадщину корінного народу України, фальсифікувати його історію. Фактично кримські татари вдруге за 80 років зазнають репресій та переслідувань і знову змушені залишати свою батьківщину.
8 травня 2024 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про Звернення Верховної Ради України до урядів та парламентів іноземних держав, міжнародних організацій, парламентських асамблей у зв’язку з 80-ми роковинами геноциду кримськотатарського народу 1944 року». Ця постанова є ще одним сигналом для світової спільноти – зло має бути покаране!
Ми пам’ятаємо і висловлюємо глибоку повагу представникам кримськотатарського народу, всім, хто не скорився агресору та продовжує боротися за волю і свободу.
«Tamırlar» – це мультимедійна платформа, метою якої є збір історій депортації, які розкажуть люди, що пережили цю страшну трагедію.
18 травня 1944 року корінний народ Криму вислали з їхніх домівок.
Нове покоління кримських татар народилося у засланні – в далекому Узбекистані. Але разом зі своїми батьками вони виконали складний і довгий шлях додому – шлях, наповнений ненасильницьким спротивом, мітингами, протестами, тоннами звернень і петицій, голодуванням, роками тюрем і таборів.
Наступне покоління кримських татар народжувалося на кордоні між засланням і Батьківщиною, між Радянським Союзом і незалежною Україною.
Зараз вже і у них є діти. Найголовніше питання, яке ми собі задаємо – що ці діти будуть знати про депортацію? Хто їм розповість про неї? Напевно, ніхто не зробить цього так, як ті, хто пережив цю трагедію. Кого дітьми кидали в товарні вагони, хто в ранньому дитинстві пізнав сирітство і голод, хто виживав в холодних лісах Уралу, для кого дитбудинок ставав порятунком, тому що там хоча б годували.
Ми хотіли б зібрати ці історії в одному місці – на одному сайті. Щоб нікому не дозволити цю історію переписати, щоб розповісти про неї всім наступним поколінням, щоб не забути.
Саме тому ми хочемо, щоб в цьому проекті взяв участь кожен кримський татарин – це важливо для нас для всіх – для наших дітей, для наших бабусів та дідусів. Це важливо для нашого минулого, але найголовніше – для нашого майбутнього.
Проєкт був створений за ідеєю Аліма Алієва та зусиллями команди, до складу якої увійшли Мавіле Халіл, Ерес Сарихаліл, Зарема Ялибойлу, Ельнара Гвардія, Рустем Емінов та багато інших. Його реалізація стала можливою завдяки фінансовій підтримці Фонду імені Конрада Аденауера.
https://tamirlar.com/vzyati-uchast/