Трищук Юрій Ігорович
(1990 – 2022 р.р.)
Народився 12 квітня 1990 року в с. Балико – Щучинка, Київської області. З 2008 – 2009 р.р. проходив військову строкову службу. Нагороджений нагрудним знаком «за зразкову услужбу 2 ст.»
Навчався в Ржищівському гуманітарному фаховому коледжі лише рік, а продовжив зробувати освіту в Ржищівському професійному ліцеї, здобув атестат про повну середню освіту у Ржищівській ЗОШ І – ІІІ ступенів. Потім навчався ДВНЗ «Переяслав – Хмельницький ДПУ ім Г. Сковороди» за спеціальністю – вчитель історії та права, згодом за спеціальністю – документознавець.
За цими скупими рядками нашої сучасної історії мамині сльози, молитви, страх і гордість. “Так, він у мене такий. Як щось почав – не відступить. Впертий”
“Він у мене..” – так починається кожне слово мами про сина. Він у нас – герой і захисник після свого подвигу. А у неї він завжди був герой – найкращий, найрозумніший, найлюбиміший.
– Він у мене слухняний був завжди. Дитиною допомагав завжди. Юра був дуже дружний з сестричкою, у мене є ще дочка Кароліна. Вони завжди були дружні,
Але я ніколи точно не знала, де він, як там у них. Він мене завжди беріг.
“Мамо, в мене все нормально”, – ото все, що я чула по телефону. Коли Юру поранили, я не знала спочатку цього, але відчувала, цілу ніч було погано, тривожно, не спалося
“Так мало бути” – каже мама Героя. В кінці таких інтерв’ю важко щось сказати. Всі високі фрази втрачають сенс, коли дивишся в очі жінки, що виховала Героя, того, кому завдячує кожен з нас, і того, хто після важких поранень знову піде ТУДИ.
У розмові зі своїми побратимами він говорив: «Ми зібралися за одним принципом: «Батьківщина. Захищати. Треба». Таким він і був — вірним побратимом, відважним до останнього подиху.
Загинув Юрій Трищук 9 липня під час виконання бойового завдання. Йому було 32 роки.
Юрія призвали до лав ЗСУ 20 квітня 2022 року. Він був гранатометником та бив ворога у складі механізованого батальйону військової частини А7014 на Курахівському напрямку Донецької області.
