Травень
Видатні митці Київщини
1 травня 1920 року у Києві народилася Копержинська Нонна Кронідівна (1920-1999) – відома українська актриса театру і кіно. Народна артистка УРСР(1967). Лауреатка театральної премії «Київська пектораль»(1995). Нагороджена Орденом Трудового Червоного Прапора та Орденом « Знак Пошани»
2 травня 1938 року у м. Біла Церква народився Кульчицький Анатолій Іванович – поет- пісняр. Лауреат міжнародної премії ім. В. Винниченка (2004), міської премії ім. Нечуя-Левицького. Член Президії Українського фонду культури.
13 травня 1948 року народився Боровко Микола Маркіянович – український письменник, педагог. Член Національної спілки письменників України(2000), заслужений працівник освіти України, лауреат премій ім.. О.Бойченка(1979) та А. Малишка. Нагорджений орденом «За заслуги»третього ступеня(1998). Уродженець с. Борщів Баришівського р-ну Київської області.
19 травня 1936 року у с. Мисайлівка Богуславського( Обухівського) р-ну народився Іванченко Олександр Семенович(1936-2003) – український письменник, журналіст, дослідник писемності та історії дохристиянської Русі, географ, мандрівник, Доктор історичних наук.
22 травня 1943 року народився Симоненко Іван Олександрович – український актор, режисер. Член Національної спілки кінематографістів України. Митець народився в с. Іванків Бориспільського р-ну Київської області.
24 травня 1882 року у с. Квітки Київської губернії ( нині Канівський р-н , Черкаської області)народився Стеценко Кирило Григорович (1882-1922)– відомий український композитор, хоровий диригент, громадський діяч , протоієрей УАПЦ, засновник Республіканської капели УНР.
28 травня 1877 року у м. Києві народився Волошин Максиміліан Олександрович (справж.прізище – Кирієнко-Волошин)(1877-1932) – відомий поет, художник, краєзнавець.
30 травня 1887 року у м. Києві народився Архипенко Олександр Порфирійович (1887-1964) – відомий український та американський скульптор і художник. Один із основоположників кубізму у скульптурі. Почесний член Об’єднання митців-українців в Америці та дійсний член Американської академії мистецтв та літератури.
Велика актриса маленьких ролей
Українська актриса театру і кіно Нонна Кронідівна Копержинська народилася 1 травня 1920 р. у Києві.
Глядачі люблять і пам’ятають Копержинську за ролями у фільмах«Сватання на Гочарівці»(1958), «За двома зайцями» (1961) , «Королева бензоколонки» (1963), , «Фараони»(1964) За феєричні ролі другого плану в кіно її прозвали українською Фаїною Раневської. У свій час з її участю вийшло близько сорока фільмів.
Критики зазначали, що мистецтво її потребувало, але майже завжди тримало на других ролях.
З’являючись у кадрі на кілька хвилин, незрівнянним перевтіленням Нонна Кронідівна завжди осявала кожну стрічку. Зухвала і запальна, надзвичайно талановита, однаково переконливою вона була, перевтілюючись у підпільниць і доглядальниць, баронес і вчительок, сусідок-бублейниць і медсестер. Деякі репліки її героїнь не просто стали крилатими, а пішли у народ:
– Так, люба, грубити не кожен вміє! Талант треба мати!
– Працюй так, щоб тебе звільнили!
Цікавий факт. В одному інтерв’ю Алла Пугачова зізналася, мовляв, коли вона співала шлягер “Справжній полковник”, то на рядках: “Вот опять я за стойкой буфета, для поправки бюджета служу…”, – уявляла себе героїнею фільму… “Королева бензоколонки” Рогнідою Карпівною, яка так припала до душі масовому глядачеві.
В українському театральному та кіномистецтві народна артистка Нонна Копержинська в загальному творила пів століття. У столичному Театрі імені Франка Копержинська грала в основному в спектаклях за п’єсами українських класиків. Зокрема, вона зіграла у виставах «Пора жовтого листя», «Безталанна», «Дороги, які ми вибираємо», «Тил», «Калиновий Гай», «Фараони».
Критики відзначали, що актриса часто грала маленькі ролі, але завжди була центром постановок. Магнетична артистка була максимально достовірна в кожному сюжеті.
Померла актриса 10 червня 1999 року. Похована поруч зі своїм чоловіком, театральним режисером Павлом Шкрьобою на Байковому цвинтарі Києва.
Митець, що перевернув уявлення про скульптуру
“Менш ніж за 7 років він запровадив у скульптурі більше радикальних змін, аніж їх було за кілька століть”, – підсумував досягнення Архипенка його американський дослідник і колекціонер Дональд Каршн. Спочатку він підкорив Європу. Потім зачарував Америку. Амплітуда сприйняття його творчості коливалася від захоплення до заперечення. Кардинал Венеції звинувачував скульптора у спотворенні Божої подоби. А Ґійом Аполлінер захоплювався його талантом. У наші дні скульптури Олександра Архипенка експонують у топових музеях світу, а торги на аукціонах сягають семизначних цифр.
АРХИПЕНКО Олександр Порфирович (30(18).05.1887–25.02. 1964) – український скульптор, живописець, графік. Народився в Києві у сім’ї інженера, викладача Київського університету.
З 1902 р. навчався в Київському художньому училищі, з якого був виключений 1905 р. за участь у студентських виступах, пов’язаних з початком революції 1905–1907 р.р.
Пізніше продовжив освіту в Московському училищі живопису, архітектури і скульптури.
Від 1908 працював у Парижі, 1921– 23рр. – Берліні, 1923 переїхав до США. Відкрив школу пластики у Нью-Йорку, викладав у Чиказькій школі індустріальних мистецтв та університеті в м. Канзас-Сіті.
Олександр Архипенко був родоначальником кубізму в скульптурі (“Боксери”, 1914; “Солдат іде”, 1917), працював у манері конструктивізму, абстракціонізму та інших новітніх мистецьких течій (“Жінка”, 1918; “Жозефіна Бонапарте”, 1935; “Заратустра”, 1948; “Балерина”, 1957). Створив новий різновид рельєфної різьби – так зване скульптомалярство (“Купальниця”, 1915; “Жінка, що стоїть”, 1919), відкрив і обґрунтував принципи рухомого малярства, сконструював особливий механізм – “архипентуру”.
Його творчість мала великий вплив на розвиток модерністського мистецтва, у тому числі. архітектури та дизайну в країнах Європи та Америки. Реалістичні тенденції знайшли вияв у серії пластичних жіночих торсів (1916, 1922) та портретів (Т.Шевченка, 1923, 1933; І.Франка, 1925; диригентів В.Менгельберга, 1925; В.Фуртвенглера, 1927). У 1920– 30-х рр. брав участь у художніх виставках в Україні, працював над пам’ятниками Т.Шевченку, І.Франку, князю Володимиру Святославичу для парку в Чикаго.
За життя Архипенка відбулося 130 його персональних виставок. Твори митця зберігаються в багатьох музеях світу, а також у Національному художньому музеї України, Національному музеї у Львові.
Живописець, графік, однин з найвідоміших скульпторів ХХ століття, один з основоположників сучасних стилів в скульптурі ХХ століття, провідник художньої революції – Олександр Порфирович Архипенко, народившись в Києві, через усе життя проніс зачарованість красою рідної землі, магією трипільської культури, архаїкою половецьких скульптур, фарбами селянської кераміки. Його роботи відзначені динамізмом, лаконічністю композиції і форми. Він синтезував живопис і скульптуру, з’єднав тривимірність і площинність. Більше тисячі скульптур і живописних творів Архипенка увійшли до скарбниці світового мистецтва.
Підготувала старший науковий співробітник Людмила БАБЕНКО