До Дня Святої Трійці КЗ КОР “Ржищівський археолого – краєзнавчий музей” підготував онлайн – лекторій, в якому зібрані найцікавіші звичаї та традиції історії святкування на Ржищівчині.
В час, коли йде кровопролитна битва на сході і півдні України за її незалежність і цілісність; коли російська пропаганда хоче переконати світ в тому, що це Росія створила Україну нам українцям як ніколи потрібно об’єднатися і повернутися до своїх витоків, до своїх першоджерел, щоб кожний українець був українцем не тільки за паспортом, а й своїм мисленням, своєю поведінкою, повсякденним життям, своїм менталітетом, знаннями історії і шануванням народних традицій.
На ржищівські кручі, що тягнуться на 8 км вздовж Дніпра – Славути, прийшло літо та зацвіло на зеленому оксамитовому килимі, складеному з молодого листя дерев і трав, жовтими сонечками кульбаби, голубими очима вероніки та іншими польовими квітами і принесло багато народних свят. Найулюбленіше свято українців – це Трійця ( Зелені свята, Зелена неділя). Воно дуже тісно пов’язане з природою – це своєрідний гімн зеленому буйнозіллю.
Трійця, як і Великдень, належить до рухомих свят, які не мають сталої дати. Зелена неділя відзначається на п’ятдесятий день після Паски, тому має ще одну назву – П’ятидесятниця. В нинішньому 2022 році Трійця припадає на 12 червня.
Витоки цього літнього поетичного свята сягають у сиву давнину (ІУ тис. до н.е.), в часи Золотого віку – Трипілля. Тоді на теренах Ржищівщини існувало кілька трипільських поселень, в межах самого міста Ржищева – аж вісім. Трипільці, що заклали духовні підвалини далеких пращурів українців, вірили в Сонце, Зиму, Весну, вітер, грім, та ін. – як у живі істоти дружні людині… І що ці сили – істоти можна здобути на користь людини, можна прихилити до себе, бути в їх ласці; коли ж злі сили, – їх можна відхилити. Вони вірили в магічну силу дій – ритуалів, у силу слова й цими засобами намагалися забезпечити собі добробут, урожай на полі, приплід худоби, щасливе родинне життя, успішне полювання, добру погідну пору.
Великі і вибуялі свята сивої давнини, на жаль, до нас дійшли лише окремими фрагментами, уламками, а основне славної культури далеких предків наших – таки до нас не дійшло.
З розповідей сивих бабусь – ржищівчанок ми знаємо, що на трійчанські празники люди озеленювали оселі, обійстя, вулиці. Хатні долівки притрушували свіжоскошеною лепехою й татар – зіллям; лави, покуть та божницю прикрашали рутою – м’ятою, любистком, васильками, материнкою та іншими пахучими травами, а подвір’я, хатні кути й двері (деінде навіть господарські споруди) призеленювали гілками дерев, переважно липою і кленом, які обов’язково в лісі у п’ятницю чи в суботу вранці нарубав господар із старшим сином. Жінки ж в ці дні до схід сонця босоніж – «щоб дерево не всохло» – йшли до лісу нарвати і заготовити лікарські трави, які в цей день особливо цілющі.
Із спогадів Гузій Євдокії Федотівни
«У с. Березівці всі хати у суботу звечора вбиралися зеленим гіллям. Стріхи хат, тини, ворота, одвірки вхідних дверей квітчали гілками клену, берези, липи. Старі люди говорили, що то душі померлих рідних приходять до хати й ховаються в клечанні. Не квітчати хату було гріх».
Першого дня Трійці дівчата збиралися у полі чи лісовій галявині, плели віночки й тримали їх до Петрівки, щоб не залоскотали русалки, а ще «кумалися», цілуючись через вінок. Протягом трьох днів юнки носили при собі пучок полину – як оберіг від злих сил.
Зелена неділя – свято , яке об’єднує живих і мертвих. В цей день ходили у гості один до одного. До Трійці господині Ржищівщини готували традиційні страви. Переажно такі:
1) Капусняк;
2) Печеня;
3) Холодець;
4) Вареники чи налісники (з гречаного борошна);
5) Каша з молоком, локшина, чи гречана каша з курячою юшкою;
6) Пиріжки з сиром;
7) Коливо – густо зварена каша з пшениці чи інша з медом.
За вечерею – обідом спочатку їли коливо і згадували покійних. Відмінним є те, що згадували з жалем і русалок – нявок, потерчат і всіх загинувших нагло, чого нема на жодному святкуванні. А в понеділок люди справляли поминальний день лише по тих, хто загинув не своєю смертю, – втопився або наклав на себе руки. Збиралися на кладовищі і поминали покійних, залишаючи на могилках святкову їжу.
Християнсько – релігійне підгрунтя цього свята в тому, що Апостоли особливо палко молилися за іудейський народ, який усе ще служив тіні… О третій годині ранку, коли вони молилися, раптом зчинився страшенний шум: дім, у якому вони перебували, здригнувся, мов від урагану, поєднаного із землетрусом; наче вогненне полум’я освітило дім і розділилося над кожним з Апостолів на вогненні язики. Апостоли відчули себе наче знову народженими. Вмить пригадалося їм усе від Господа чуте ними вчення…
Апостоли зрозуміли, що сповнилися Духа Святого: нестримна сила спонукала їх до проповіді народам Слова Божого.
Наче вогонь печуть слова Апостолів серця людей; усі дивуються, знаючи, що вони – прості галілеяни – рибалки. «Мужі, браття, що нам робити?» – у відчаї кидаються до Петра та до інших Апостолів ті, хто 50 днів тому у божевільній нестямі кричав: «Розіпни, розіпни Його!». «Що нам робити?» – «Покайтеся, і нехай хреститься кожен із вас в ім’я Ісуса Христа для прощення гріхів, і одержите дар Святого Духа», – сказав їм Петро. І того першого дня хрестилося три тисячі чоловік. А після свята П’ятидесятниці почалося швидке зростання у світі Христового Суспільства, Церкви. І відмінністю цього Христового Суспільства від оточуючого світу було внутрішнє відродження, яке робило християн цілком несхожими на користолюбних синів світу цього. День Святої Трійці (П’ятидесятниці) утверджує основу християнської віри – триєдність Бога.
В центрі міста з 1860 року на місці дерев’яного граційно постає цегляний Свято – Троїцький храм – пам’ятка архітектури ХІХ ст. з великою мальованою іконою «Свята Трійця» того часу на північній стіні. Тому свято Трійці (Бога – Отця, Бога – Сина, Бога – Духа Святого) для ржищівчан ще й Храмове свято, ще кажуть Престольне. В цей день до Ржищева з’їжджається дуже багато гостей. В храмі відбувається пишна і довготривала служба. Це свято користується великою пошаною і є нагодою для масових релігійних і світських зустрічей.
Свято Трійці цьогоріч – складне: триває війна, але ми віримо в перемогу. Ніхто і ніколи не зможе змусити нас забути свою історію, свою мову, свої традиції.
І всі народні звичаї
Народ наш береже,
А хто їх забуває,
То той втрачає все.
Як блудний син забутий
І Богом і людьми,
Блукатиме по світу
В.Груленко
Зав. відділом з основного виду діяльності Ольга Гудзій