До Всесвітнього дня радіо КЗ КОР “Ржищівський археолого – краєзнавчий музей” презентує тематичну публікацію з історії виникнення, розвитку і поширення радіомовлення.
У 2011 році на 36 –й Генеральній конференції міжнародної організації ЮНЕСКО з ініціативи Іспанії було прийняте рішення про відзначення Всесвітнього дня радіо. Дата святкування 13 лютого вибрана тому, що саме в цей день у 1946 році вперше вийшло в ефір «Радіо ООН».
Звісно, винайдення, розвиток і поширення радіомовлення розпочалося значно раніше. Відкриття радіо приписують Миколі Теслі у 1893 році. Винайдене радіо спочатку почало швидко розвиватися як радіотелеграф.
Перша спроба передати по радіо людський голос була в 1900 році. Серед країн Європи першою почала радіомовну трансляцію Англія, з лютого 1920 року почали транслюватися дві щоденні програми.
На початку ХХ століття головними засобами зв’язку були дротовий телеграф з «морзянкою» та дротовий телефон. Американський іскровий передавач був випущений лише в 1918 році.
Українське радіо вперше прозвучало в ефірі 16 листопада 1924 року. Уже в грудні1924 року діяли три приймально – передавальні станції. Перша радіомережа в Україні з’явилася в 1928 році. В міста і села потяглися дроти до гучномовців – «колоколів», які встановлювалися на центральній площі.
Серед перших радіоприймачів найпоширенішими були «тарілки» та навушники
У Ржищеві такий «колокол» розміщувався на стовпі біля чайної (сучасне кафе «Леглич»), а радіовузол і телеграф в правому крилі тодішньої пошти, на місці якої зараз побудований дім молитви.
Кількість радіоприймачів стала збільшуватись в УРСР лише під кінець 1930-их pоків, після того, як було удосконалено засоби заглушування радіотранляцій з-за кордону. Надзвичайно поширеним засобом радіомовлення в УРСР були радіовузли та трансляційні радіоточки з репродукторами.
Очолював Ржищівський радіовузол, телефонну станцію та телеграф із 1957 року Вітінський Павло Данилович.
Закінчивши школу радистів, будучи на фронті зв’язківцем, він із монтерами підключали зв’язок і проводили радіо по всіх селах тоді Ржищівського району. Котушки із дротами, монтерські «кігті» і весь обладунок доводилося часто по бездоріжжю тягнути на собі. Але позивний українського радіо «Реве та стогне Дніпр широкий…» лунав завжди з репродукторів о шостій годині ранку.
А в 90-их роках ХХ століття розпочала свою самостійну роботу і радіостанція «Ржищів», кореспондентом, редактором і ведучим якої став Віктор Умрихін. Запросив його на роботу тодішній редактор газети «Ржищів» Павло Малєєв.
В 1996 році Ржищівська міська рада прийняла рішення про створення радіо як структурного підрозділу ржищівської газети. В. Умрихін згадував, що перша радіопередача вийшла 18 травня 1996 року. Вийшла в «живому ефірі» з використанням бобінного магнітофону. Тоді студія не мала ні приміщення, ні обладнання. До 1997 р. мовлення велося у прямому ефірі. А в 1997р. тодішній депутат облради В. Пасак подарував редакції диктофон, після чого з’явилися перші передачі в запису. З 1996 по 2003 рік із приймачів лунало привітне «Доброго ранку, радіослухачі!».
Змінилися умови, можливості радіомовлення, але залишилися потреби людей в інформації, в душевній розмові, в необхідності орієнтуватися у цьому нелегкому житті та засиллі інтернету. Українське радіо не припиняє свою роботу. І це особливо важливо в умовах сучасної війни, коли з вини російського агресора відбуваються вимушені відключення електрики та не працює інтернет.
Тож ми вітаємо зі святом усіх, хто причетний до роботи на радіо, бажаємо, щоб сучасні трансляції очікували так же, як колись передачі Віктора Умрихіна. І щоб якнайшвидше пролунало після позивних усіх українських радіостанцій: «З Перемогою нас, українці!»
Світлана ЧМІЛЕНКО, старший науковий співробітник