«…з незапам’ятних часів протягом цілих віків жив осілий землеробський народ арійського походження, у якому я вбачаю тільки наших предків – слов’ян, і, крім того, вважаю його терен європейською прабатьківщиною»
В. Хвойка.
Він перший започаткував нову наукову добу в дослідженнях палеоліту України, відкрив ранньослов’янські археологічні культури на наших теренах і пам’ятки давнього Києва. Та найбільшим його подарунком людству стало відкриття в 1896 р. унікальної стародавньої землеробської культури IV – III тис. до н. е. Дану культуру Вікентій Хвойка назвав Трипільською – за назвою с. Трипілля (нині Київська обл.), поблизу якого він зробив свої перші розкопки давнього поселення. Трипільська культура – одна з ранніх розвинутих землеробських культур у світі.
Найвідоміші відкриття Вікентія Хвойки:
– Стійбище первісних мисливців на мамонтів — Кирилівська пізньопалеолітична стоянка — перша досліджена пам’ятка кам’яного віку в Східній Європі. Знахідкам, як і залишкам вогнищ від житлових споруд, понад 12-15 тис. років. Це відкриття Хвойка здійснив у серпні 1893 р.
– Трипільська рільнича цивілізація, що існувала на Подніпров’ї у IV-III ст. до н.е. . Вона є найпівнічнішою периферією давніх цивілізацій Стародавнього Сходу. До розкопок поблизу сіл Трипілля, Верем’я та Жуківка , міста Ржищева він узявся в березні 1897 р. Вчений досліджував трипільську культуру понад десять років.
– Могильники двох археологічних культур — зарубинецької (II ст. до н. е.-І ст. н. е.) та черняхівської (III-V ст. н.е.). Відкрив їх у 1898—1899 роках на березі Дніпра біля села Зарубинці на північ від Канева, а також поблизу села Черняхів під Кагарликом. Виявлені археологічні пам’ятки вперше довели значні впливи кельтської та провінційно-римської культур у глибині Південно-Східної Європи.
– Фундаменти мурованого князівського палацу часів Київської Русі на Старокиївській горі, у садибі лікаря Петровського неподалік Десятинної церкви. У садибі Петровського розкопали також велику братську могилу жертв татаро-монгольської навали Києва 1240 року й залишки давньоруських майстерень, де виробляли ювелірні прикраси з металу й емалі, керамічні кахлі.
– Він дослідив давньоруське князівське місто-фортецю Білгород у селі Білогородка під Києвом. Виявив тут потужні оборонні споруди, залишки кам’яного храму XII ст., величезний колодязь
Хвойка першим звернув увагу на те, що Ржищів є своєрідним перехрестям історичних епох та археологічних культур.
В експозиції музею є малюнки могильника та поховання Черняхівської культури, що виконані рукою Хвойки.
Спадщину археолога й досі вивчають фахівці. Більшість його колекції зберігається й експонується в Національному музеї історії України. Всі свої набутки він заносив до інвентарної книги, яка також зберігається в музеї. Останній запис значиться за номером 17008, тож спадщина величезна. В архіві Інституту археології НАН України зберігається листування Хвойки з сучасниками та вченими. Понад 1230 листів.
У своїх записках “Розкопки вблизи Ржищева” він зазначає, що “розкопано близько 200 м2, 10 залишків жител, знайдено багато фрагментів кераміки, зернотерки, мотики, зуби домашніх тварин, вироби з кремнію.
На майданчику № 8 було знайдено фрагмент керамічного червоноглиняного горщика з унікальним зображенням людської фігурки з тонкими спущеними трипалими руками.Це класичне зображення трипільської людини обійшло всі світові підручники з археології. Тепер фрагмент, що знайдений біля Ржищева зберігається в Національному музеї історії України
