До 80 – річчя Букринського плацдарму презентуємо наукове історичне дослідження “Битва за Дніпро”
У вересні 1943 р. розгорілася велика битва за визволення Правобережної України – відома як Букринський плацдарм. Тут вели наступ війська Воронезького фронту. З 21 по 22 вересня 1943 р. передові загони 40-ої, 47-ої та 3-ої гвардійської танкової армій на кілька днів раніше наміченого терміну вийшли до Дніпра в районі Букринського вигину ріки і з ходу захопили перші невеликі плацдарми на правому березі в районі Ржищева, Балико – Щучинки, Великого Букрина, Зарубинців, Григорівки. У районі Монастирка першими до правого берега відправились три групи з 10 -го танкового корпусу, у яких було 16 бійців. Ними командували лейтенант С.П. Мокусов, молодший лейтенант І.М.Бейда і рядовий М.Д.Кравець. Подолавши ріку, групи провели розвідку ворожих позицій. Довелося прийняти нерівний бій і відступити. Масове форсування Дніпра розпочалося 23 вересня о 9 годині ранку. У перші дні бійці переправлялися на підручних засобах: човнах, плотах, бочках, автомобільних камерах, воротах, дверях, плащ – наметах, набитих соломою, сухим очеретом.
Очевидці згадують, що майже всі хати в с. Гусинці були розібрані на потреби армії. Шквал вогню обрушили фашисти на наступаючих. У небі безроздільно панувала німецька авіація. Яких великих зусиль треба було затратити при форсуванні такої водної перепони, як Дніпро! Підходи до річки, вихід на її південно – західний берег добре проглядався противником, що займав позиції на західному березі, висота якого подекуди понад 100 метрів над рівнем річки. Піднятися на крутий обривистий берег Дніпра було надзвичайно важко, зброю і боєприпаси доводилось нести на руках. І все це під шаленим вогнем противника.
23.09.1943 року о 6 годині ранку група бійців на 5 човнах під командуванням капітана О.К.Болбаса форсувала річку в районі Монастирка біля Ржищева і закріпилася .
Біля Балико – Щучинки першими подолали Дніпро 40 добровольців 200 –го стрілецького полку на чолі з командиром капітаном В.Г.Пестряковим.
Також на правий берег почали переправлятися бійці біля с. Ходорів та Букрин.
Проти ржищівського і букринського плацдармів ворог зосередив кілька дивізій, у тому числі одну танкову.
Щоб полегшити форсування Дніпра і вихід наших військ на оперативний простір, передбачалось висадити на правий берег від Ржищева до Черкас сильний повітряний десант – 3 повітряно – десантні бригади (10 тисяч), який ввійшов в історію під назвою Дніпровської повітряно – десантної операції. Для цього було виділено 180 літаків, 35 планерів. Дисантування проводилось в ніч на 24 вересня. Було здійснено 298 літако – вильотів. Одна бригада була десантована повністю, друга – частково. Було висаджено на парашутах 4575 чоловік, 660 упаковок з боєприпасами. Щільно діяли ворожі зенітки.
Через недостатню підготовку сталася ціла серія фатальних помилок, що призвели до досить трагічних наслідків… Лише третина десантників вела бойові дії в тилу у ворога.
У ніч з 25 на 26 вересня 1943 року 42 – а гв.стрілецька дивізія форсувала Дніпро теж на підручних засобах біля сіл Гребені і Юшки. Перед дивізією командування армії поставило завдання – оволодіти селами і створити плацдарм.
На 8 годину ранку 26 вересня 1943 року передові підрозділи подолали стрімкий берег, вийшли наверх, ведучи тяжкі кровопролитні бої з ворогом, який займав вигідні підготовлені позиції. До 10 години 127 – й СП увірвався у південно – східну частину с. Гребені. На північну частину села наступав батальйон 132 – го СП. Під кінець дня 28 вересня села Гребені і Юшки зусиллями обох дивізій були очищені від ворога.
30 вересня ворог сильним угрупуванням піхоти і танків з боку Ржищева атакував частини дивізії. Ця спроба фашистів була відбита збірною групою під командуванням начальника розвідки дивізії І. П. Зими. За цей подвиг майору І.П. Зимі було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Він почесний громадянин села Гребені, що входить до складу Ржищівської ОТГ.
Бої в районі Ржищева, що входив у Букринський плацдарм, як і на всьому плацдармі, точилися кілька місяців.
В запеклих боях на фронті від Ржищева до Києва обидві воюючі сторони зазнали величезних втрат. 13 жовтня 1943 року бої продовжилися з новою силою та в ще більш складних умовах. Війська 40 – ої та 27 – ої армій не прорвали ворожу оборону, але ціною великих зусиль зуміли стягнути на себе значні сили ворога, що дало можливість успішному створенню північніше Лютіжського плацдарму, де вирішувалася доля столиці України Києва.
За мужність і відвагу, виявлені при форсуванні Дніпра в районі Ржищева, звання Героя Радянського Союзу удостоєно капітана O.K.Болбаса, лейтенантів A.M.Топольського, І.М.Кінешева, рядових бійців О.Д.Воробйова і В.Д.Ларіонова.
За форсування Дніпра і звільнення Києва 70% особового складу 10 танкового корпусу були нагороджені орденами і медалями. Із них 37 воїнів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
Ольга ГУДЗІЙ, завідувач з основного виду діяльності