В історії України ІІ Світова війна стала однією з найтрагічніших сторінок. Третій рейх, включивши Україну в свої загарбницькі плани, запровадив тут особливий окупаційний режим для перетворення території на аграрно – сировинний придаток і джерело дешевої робочої сили для німецької економіки.
А розпочав фашизм свою жорстоку ходу по Україні терором та масовими розстрілами.
Бабин Яр… Це всесвітньо відоме місце трагедії, що стала символом Голокосту, найбільший інтернаціональний цвинтар в Україні. Тут в роки фашистської окупації було розстріляно понад 100 тисяч мирних громадян, військовополонених, підпільників, партизан, заручників, членів ОУН, психічнохворих та ін.
Фашистські нелюди знищували тут за національною належністю євреїв, ромів, караїмів – жінок, літніх людей і дітей, за ідеологічною – комуністів і комсомольців, а також тих, хто чимось не догодив владі „вищої раси”.
Ще до того, як німці організували знищення євреїв Києва у Бабиному Яру 29–30 вересня 1941 року, вони проводили масові розстріли в окупованих українських містечках. Серед перших, куди нацисти увійшли вже у кінці серпня 1941 року, був і Ржищів.
Окуповане із серпня 1941 по січень 1944 рр. місто відчуло всі тяготи «нового порядку»: вже в перші дні свого приходу фашисти почали знищувати мирне населення.
Першими під кулі катів потрапили ржищівчани єврейської національності. Ті, хто не встиг евакуюватися та не був мобілізований в армію.
Із спогадів Бондаренко В. І.:
«Під дулами автоматів фашисти змусили чоловіків –євреїв власноруч викопати велику могилу на узбіччі єврейського кладовища. Згодом тут було розстріляно і поховано більше 100 осіб. Розстрілювали сім’ями»
Але найбільша трагедія сталась у нашому містечку в квітні 1943 року.
З 17 по 20 квітня 1943р. у Крутому Вивозі біля противотанкового рову було розстріляно1767 ржищівчан та жителів навколишніх сіл, з них – 900 дітей.
Напередодні загін гестапо разом з поліцаями провів жорстоку каральну акцію: за найменшу підозру у співпраці з партизанськими загонами та підпіллям і просто за доносами, політично підозрілих з їх родинами, серед них і євреї, які не покинули місто, арештовували і звозили до тюрми, облаштованої у католицькому костелі,де жорстоко катували.
Антощенко Л.П. згадує, що після розстрілу в’язнів вся підлога костелу була вкрита шаром засохлої людської крові товщиною 1- 2см.
Крутий Вивіз не спить…
Ржищів плаче й кричить,
Горе серце йому розтинає,
І цей ранок ясний
В цю годину страшну,
Він людей дорогих проводжає.
Ржищівчани шанують пам’ять своїх невинно замордованих земляків. На місці розстрілу у 2008 р. було встановлено меморіальний знак.
Вчителі приводять сюди своїх учнів.
В очах дітей читається подив: « Невже таке могло бути?»
«Було, було…», – стогне у відповідь гранітний камінь під дніпровськими вітрами, не даючи забути ті страшні події.
Зав. відділом з основного виду діяльності – Гудзій О. В., ст. науковий співробітник – Бабенко Л. М.