У червні 1941 року нацистська Німеччина напала на Радянський Союз. Німецькій військовій і поліцейській владі було доручено вести «війну на знищення» проти імовірних расових та ідеологічних ворогів нацистської Німеччини. Серед цих них були євреї, роми, караїми та інші мирні жителі Винищення «неповноцінних» народів та етнічних груп стало основною лінією політики Берліна на Сході Європи. Україна поряд з іншими європейськими державами стала жахливим полігоном нацистського конвеєру смерті. З перших днів окупації у десятках українських населених пунктів нацисти відбирали і розстрілювали єврейських чоловіків. Жінок і дітей зганяли до новостворених ґетто – кварталів на околиці міста, оточених колючим дротом. Вилучивши у євреїв усі цінності у вигляді податків, нацисти згодом знищували мешканців ґетто. Німецька адміністрація під страхом смерті заборонила годувати, переховувати і в будь-який інший спосіб допомагати євреям.
До винищення євреїв в Україні нацисти залучали свої сили – поліцію безпеки (SIPO) та охоронну поліцію (ОRPO), спеціальні винищувальні загони – айнзацгрупи (Einsatzgruppe), регулярні війська – Вермахт (Wehrmacht), а також українську допоміжну поліцію (Ukrainische Hifspolizei), яких набирали переважно з радянських військовополонених.
Нацистський смерч понад три роки душив Україну. Вбивства євреїв розпочалися восени 1941 року, спочатку в центральній, а потім і в Західній Україні. Спалено сотні сіл, знищено понад шість мільйонів мирних жителів. За даними науковців, у часи німецької окупації на території України серед цивільного населення було вбито більше 1,5 мільйона євреїв – від Львова до Луганська.
. Із теренів України зметено цілі містечка – штетли зі своєрідною культурою, святими книгами, молитовною силою.
Чимало місць в Україні пам’ятають про масові акції знищення єврейського населення в роки Другої світової війни. Наймасштабнішою сумнозвісною трагедією, що ототожнюється з початком Голокосту на українських теренах, є розстріли в Бабиному Яру у вересні 1941 р. Але та страшна подія була далеко не першою та не єдиною акцією знищення на українських землях…
Голокост у Кам’янці- Подільському
Одна з перших акцій масового розстрілу за часів німецької окупації відбулася у Кам’янці-Подільському 28 серпні 1941 року, коли нацисти знищили протягом доби 23 600 євреїв з числа місцевих жителів та доправлених сюди із Закарпаття угорських та інших іноземних євреїв. За один день тут вбили євреїв більше, ніж навіть за перший день розстрілів у Бабиному Яру
Кам’янець –Подільський – перше місце масового розстрілу євреїв в Україні (на фото)
Біла Церква
У Білій Церкві між 8 і 19 серпня 1941 року зондеркоманда 4а айнзатцгрупи C та Ваффен СС знищили декілька сотень дорослих євреїв. Діти вбитих євреїв спершу були зачинені в будинку на краю міста, 19 серпня частину з них трьома вантажівками було вивезено за місто й розстріляно. Близько 90 дітей, починаючи від віку немовляти, залишилися без жодного утримання під охороною української допоміжної поліції, і були доведені до катастрофічного стану. Їх тримали кілька днів, після чого за наказом офіцера СС вони були розстріляні українською допоміжною поліцією, оскільки той не хотів морально травмувати власних людей.
Бердичів
Німецькі війська захопили Бердичів 7 липня 1941 р. Переслідування та вбивства євреїв почались у перші дні окупації і тривали до визволення міста червоною армією. На початку серпня 1941 р. групу єврейських жінок примусили багато разів перепливати річку Гнилоп’ять, поки усі вони не потонули. Найбільший масовий розстріл євреїв відбувся 15 вересня 1941 р. У районі аеродрому біля населених пунктів Романівка, Радянське (нині – Романівка) та Шльомарка (нині – Любомирка) розстріляли за один день понад 12 тисяч євреїв із гетто Бердичева. Загалом за час окупації у місті та районі загинуло. 30 тисяч євреїв. У 2019 році у Бердичеві на кошти німецького фонду було встановлено меморіал жертвам Голокосту. Меморіал жертвам Голокосту у Бердичеві
Богданівська трагедія
Трансністрійський Майданек – так прозвали село Богданівку Доманівського району Одеської області, де було створене єврейське ґетто для 55 тис. осіб. Вижила у цьому пеклі лише тисяча. Ще 20 тис. євреїв загинули в таборах і гетто, розташованих у селах Маренівка, Маренбург, Новоселівка, Владимирівка та Молдавка.
Богданівський яр – місце масового знищення євреїв
Одеса
24-25 жовтня 1941 року румунська жандармерія за півтора дня вбили близько 25 тисяч євреїв. Німецькі сили у цій акції участі не брали.
Загалом в Одесі було близько 230 тисяч євреїв. Після масового розстрілу відбулись депортації до таборів смерті Трансністрії, які розташовувались на теренах Миколаївської області.
Вбивства єврейського населення поблизу Одеси
Рівне
У столиці Рейхскомісаріату “Україна” 5-6 листопада 1941 року за два дні вбили 17 тисяч євреїв – практично все єврейське населення міста. Тоді знищили гетто, яке тут існувало з початку окупації. Розстріл відбувся в урочищі Сосонки. Тоді це було за містом, а зараз вже у межах обласного центру.
Всього у Рівненській області загинуло більше 23,5 тис. євреїв.
Перший пам’ятник, який встановлений у 1944 році на місці масового розстрілу євреїв в ур. Сосонки.
Харків
14 грудня 1941 року у Дробицькому яру біля Харкова протягом кількох днів фашисти вбили від 12 до 14 тисяч євреїв.
Після цього тимчасове гетто тут зникло. В пам’ять про цю страшну трагедію на його місці було встановлено пам’ятний знак – монумент у вигляді Менори(семиріжковий підсвічник, один із найдавніших символів іудаїзму).
Під час чергового артилерійського обстрілу регулярні війська РФ пошкодили монумент, ще раз підтверджуючи свій варварський характер.
Меморіал у Дробицькому яру,пошкоджений армією РФ
Луцьк
У липні 1941 року у Луцьку було створене тимчасове єврейське гетто,яке проіснувало більше року. Наприкінці серпня 1942 року за кілька днів його знищили і вбили близько 18 тисяч євреїв.
У Луцькому гетто за час його існування навіть відбулось повстання.
Луцьке гетто. 1941 рік.
Бабин Яр
Страшним символом Голокосту стала трагедія у Бабиному Яру (29-30 вересня 1941 р.).
29 вересня 1941 року в окупованому нацистами Києві в Бабиному Яру почались масові розстріли мирного населення міста – за два дні було вбито 33 771 тисячі євреїв (не рахуючи дітей до 3-х років, яких розстрілювали, але не рахували).
Перший розстріл відбувся 27 вересня — були знищені 752 пацієнта психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, яка знаходилась поблизу Бабиного Яру та чотири циганські табори.. У роки війни тут вбивали ромів, караїмів, радянських військовополонених, членів ОУН.
Наступні розстріли євреїв відбулись 1, 2, 8 і 11 жовтня 1941 року.
За оцінками військових експертів, за три роки у Бабиному Яру було розстріляно від 70 000 до
200 000 осіб.
Ржищів
Окуповане із серпня 1941 по січень 1944 рр. місто Ржищів відчуло всі тяготи «нового порядку»: вже в перші дні свого приходу фашисти почали знищувати мирне населення.
Першими під кулі катів потрапили ржищівчани єврейської національності. Ті, хто не встиг евакуюватися та не був мобілізований в армію.
Із спогадів Бондаренко В. І.:
«Під дулами автоматів фашисти змусили чоловіків –євреїв власноруч викопати велику могилу на узбіччі єврейського кладовища. Згодом тут було розстріляно і поховано більше 100 осіб. Розстрілювали сім’ями»
Але найбільша трагедія сталась у нашому містечку в квітні 1943 року.
З 17 по 20 квітня 1943р. у Крутому Вивозі біля противотанкового рову було розстріляно1767 ржищівчан( серед них і євреї) та жителів навколишніх сіл, з них – 900 дітей,
Меморіальний знак у Крутому Вивозі на місці розстрілу мирних громадян
Здавалося, це жахіття залишилося назавжди в минулому. Але сьогодні в Україні, в центрі Європи, це знову повторюється. Розстріли, масові поховання. Ті, хто влаштовував геноцид у 1941-му, і ті, хто влаштовує геноцид сьогодні, однакові злочинці. Дії російського агресора схожі з діями нацистів. Людське життя – найвища цінність і ніхто не має права на нього зазіхати.
Схилимо голови перед безневинно закатованими жертвами Голокосту.
Світла пам’ять усім загиблим.
Україна пам’ятає.
Підготувала ст. науковий співробітник Бабенко Л. М.