Україна − держава з багатовіковою історією та культурою. Кожна епоха залишає нам у спадщину пам’ятку архітектури чи історії, що зберігає в собі згадку про певну визначну подію чи особистість. У кожному регіоні є свої визначні пам’ятки − перлини української землі. Це справжній скарб, наша гордість і надбання. До наших днів збереглися середньовічні фортеці, палаци та садиби, стародавні монастирі та храми (у деяких з них і понині проводяться служби), багато інших унікальних архітектурних витворів мистецтва, що навіки прославили своїх майстрів.На державному обліку України за даними Держкомстату України перебуває 144831 пам`ятника , у тому числі за видами : археології − 71214,історії − 52544, монументального мистецтва − 2806, архітектури −17934,містобудування − 3, садово-паркового мистецтва − 308, ландшафтні − 5, науки і техніки − 17. Із загальної кількості пам’яток − 3005 національного І 141826 −місцевого значення.
Маємо і ми пам’ятку археології місцевого значення. Городище Іван-Гора розташоване на горі, обмеженій зі сходу, заходу та півдня розгалуженою глибокою балкою, а з півночі – майже прямовисним урвищем до дніпровської заплави. Городище підвищується над рівнем ріки на 65–70 м. Значна частина городища нині підмита Дніпром і обвалилася в заплаву. Ґенеза українського етносу ніби спресована в часі і просторі на невеликому клаптику землі, що зветься Ржищівщиною.
Оберіг Ржищева, фортеця над Дніпром – древня Іван – гора. Археологічні цивілізації та культури безперервно змінювали одна одну на невеликій території, що засвідчує древність та безперервність буття наших краян на цій придніпровській землі. Першу літописну згадку про південне передмістя Ржищева – городище Іван знаходимо під 1151 р. В Іпатієвському літописі ,де розповідається про боротьбу за Київ між князем Ізяславом Мстиславовичем та Юрієм Долгоруким. Зіставлення згаданих у літописі пунктів з топографічними ознаками давньоруських пам’яток та назва урочища, в якому розташоване городище, свідчать, що саме тут і знаходився пункт, згаданий у переліку подніпровських міст-фортець. Це городище досліджувалось експедиціями Інституту археології АН УРСР під керівництвом В. К. Гончарова в 1960–1966 pp. та П. П. Толочко в 1982–1983 pp.Б. О. Рибаков висловив думку, що можливо замок “Іван” колись належав Яну (Івану) Вишатичу – київському тисяцькому, нащадку билинного Добрині. Під час розкопок тут знайдено велику кількість черепків різноманітного посуду. Його оздоблено орнаментом, розписано мінеральною фарбою. Роботу виконано чітко та привабливо, а це є свідченням того, що гончарне виробництво вже в той час було досить розвиненим. Серед знахідок трапляються також і ювелірні вироби: прикраси з срібла та скла. До числа рідкісних знахідок слід також віднести свинцеву печатку, якою князі та бояри скріплювали важливі документи.В укріпленні на Іван-горі збереглися поселення – це маленькі будиночки, що тіснилися одна біля одного. Сім’я, як правило, займала світлицю та кухню. В останніх збереглися глиняні печі, що свідчить про опалення без димарів. Поруч вириті ями для збереження зерна.Під час тривалої боротьби князів за київський престол Іван-город не раз переходив із рук у руки. У 1240 р. був знищений монгольськими ордами.Частина українських земель у другій половині XVIІ сторіччя входила до складу Російської імперії, а Правобережжя, лишались під владою Польщі. Король Ян Казимир не міг погодитись з поразкою в війні 1648–1654 років, тому вирішив взяти реванш. Всередині жовтня 1663 року в ставці короля вирішено “коронним і козацьким військам рушити за Дніпро. Після захоплення України планувалось всіма силами вторгнутись у межі Московської держави і рухатись прямо на Москву”. Біля Ржищева, на Іван-горі, польські війська збудували чотирикутні земляні укріплення, а 13 листопада 1663 року здійснена переправа стотисячного війська польського короля. Саме з цієї події народжується інша версія назви Іван-гори – Ян-Іван: “На одній з гір, пануючих над Ржищевом, віддаленої від інших, є чотирикутне земляне замковище з бастіонами по куткам. Гора ця називається Іван-горою, по тому видно, що в 1663 році на ній стояв король Ян Казимир, збираючись переправлятись за Дніпро для завоювання Малоросії”. Біля Іван-гори було зроблено міст через Дніпро на байдаках. Навколо Ржищева також була встановлена сторожа на той випадок, коли з Києва московські воєводи вишлють військо проти короля.Через Дніпро польська армія переходила трьома колонами. Першою командував сам король, другою відомий польський воєвода Степан Чернецький. Тоді ж у районі Трипілля і Стайок на Лівобережжя вийшли загони татар.Великі бої, що відбулися в січні 1664 року під Глуховом і в лютому під Новгород-Сіверським, закінчились поразкою Яна Казимира від московських військ. Йшлося про негайний відступ, Степан Чернецький вирядив короля на відступ через Литву, а сам перевів головне військо польське по льоду знову біля Ржищева
