Рибальство для нашого краю — це не просто хобі чи промисел, а частина культурного коду, яка формувала побут, кухню та навіть характер місцевих жителів протягом століть.
Історичний екскурс «Як ловили рибу наші предки»
Унікальні археологічні знахідки на Іван-горі в Ржищеві є ідеальним історичним фундаментом. Вони доводять, що рибний промисел на цих дніпровських кручах безперервно існував тисячоліттями — від трипільців до жителів літописного міста-фортеці Іван.
ЧИМ ЛОВИЛИ РИБУ РЖИЩІВСЬКІ ПРАЩУРИ?
Перші рибалки Ржищівщини: доба Трипілля (IV тис. до н. е.)
Історія рибальства у нашому регіоні сягає корінням у глибоку давнину. Завдяки дослідженням видатного археолога Вікентія Хвойки, який у 1901 році проводив розкопки на землях між Ржищевом та Балико-Щучинкою, було виявлено два унікальні риболовецькі гачки, виготовлені з кістки.
Ця знахідка офіційно підтверджує, що понад 5000 років тому місцеві трипільці не лише займалися землеробством, а й активно рибалили.
Окрім кістяних гачків, археологи регулярно знаходять глиняні та кам’яні грузила для сіток. Це свідчить про те, що вже в мідно-кам’яному віці наші предки володіли технологією плетіння неводів та сітей, виловлюючи велику рибу прямо в дніпровських плавнях.
Середньовічний промисел міста-фортеці Іван (XI–XIII ст.)
Новий етап розквіту рибальства на Іван-горі припадає на часи Київської Русі, коли тут височіло літописне місто-фортеця Іван (уперше згадане в Іпатіївському літописі під 1151 роком).
Під час масштабних археологічних експедицій Інституту археології АН УРСР (у 1960–1966 рр. під керівництвом В. Гончарова) на території городища було знайдено залізні рибальські снасті.
Давньоруські жителі городища Іван ловили рибу у Дніпрі за допомогою залізних кованих гачків (значно міцніших за трипільські кістяні);
острог (старовинних рибальських вил/гарпунів для полювання на велику рибу на мілководді);
великих неводів, для яких виготовляли масивні глиняні грузила.
ЯКУ РИБУ ЛОВИЛИ ТИСЯЧІ РОКІВ ТОМУ?
Аналіз залишків кісток та луски, знайдених у культурних шарах Іван-гори, доводить:
тисячі років тому екологія Дніпра була неймовірно багатою. Наші пращури варили юшку та смажили на вогні рибу, види якої є звичними для нас і сьогодні: великих сомів, судаків, щук, окунів, линів та плітку
ЯК КАНІВСЬКЕ МОРЕ ЗМІНИЛО РИБАЛЬСТВО ТА ІВАН-ГОРУ?
Будівництво Канівської ГЕС та створення водосховища на початку 1970-х років стало найбільшим екологічним та географічним зламом в історії Ржищівщини. Вода, що піднялася, назавжди змінила ландшафт прадавнього Дніпра, затопила унікальні історичні плавні та змусила місцевих рибалок повністю перевчитися.
Зміна ландшафту: Втрачена екосистема дніпровських плавнів.
До затоплення Дніпро в районі Ржищева мав зовсім інший вигляд. Підніжжя Іван-гори омивала повноводна річка з численними протоками, рукавами, піщаними косами та розлогими плавнями. Плавні були природним інкубатором. Тут, на мілководді серед очеретів, затишно нерестилися мільйони риб. Вода прогрівалася швидко, забезпечуючи ідеальні умови для малька.
Після створення водосховища рівень води піднявся на кілька метрів. Плавні опинилися глибоко під водою. Течія сповільнилася, а величезне дзеркало води перетворило річку на водосховище озерного типу.
Трагедія Іван-гори та археологічна евакуація
Підйом води Канівського моря створив пряму загрозу для самої Іван-гори. Водне плесо почало підмивати круті глиняні схили, спричиняючи масштабні зсуви ґрунту. Разом із землею у воду почали осипатися залишки середньовічного городища Іван. Саме тому у 1960-х роках тут поспіхом працювали археологи: вони намагалися врятувати згадані раніше кістяні гачки, грузила та залізні ковані снасті до того, як історичні шари назавжди поглине Канівське море.
Іхтіологічний переворот: Хто зник, а хто з’явився?
Зміна гідрологічного режиму радикально змінила склад риб у тутешніх водах. Сповільнення течії призвели до катастрофічного зменшення кількості прохідних та червонокнижних риб. У стоячій воді Канівського моря неймовірно розмножилися види, що люблять озерні умови. Ржищів став раєм для лову великого ляща, карася, плоскирки, судака та щуки, які знайшли нові місця проживання серед затоплених коряг та заток.
Нова ера ржищівського рибальства
З появою «моря» змінилася й філософія риболовлі. Замість традиційних козацьких човнів-довбанок та лову на мілководних протоках, рибалки Ржищева опанували великі глибини. З’явилися нові локації, які сьогодні знає кожен місцевий рибалка: затоплені русла старих річечок, бровки біля фарватеру та затоплені сади колишніх сіл.
Рибальство стало більш технічним — на зміну простим бамбуковим вудкам прийшли міцні донні снасті (фідер) для лову на великій відстані від берега та сучасні човни, здатні витримувати серйозну «морську» хвилю Канівського водосховища.
Сьогодні Канівське водосховище біля Ржищева перебуває під пильним контролем екологів та рибоохоронного патруля. Ловити рибу тут — це велике задоволення, але й величезна відповідальність. Щоб рибальський спадок Іван-гори не зник, кожен сучасний рибалка має знати заповідні правила. ⛔Суворі заборони на Канівському водосховищі:
- Риболовля категорично заборонена в межах територій природно-заповідного фонду, зокрема навколо заповідних островів Канівського природного заповідника;
- Під час дії зимової заборони не можна рибалити на визначених зимувальних ямах;
- Одному рибалці за добу дозволено виловити не більше 3 кг риби (плюс одна трофейна рибина, якщо її вага перевищує норму;
- Дрібну рибу ловити не можна. Якщо довжина зловленого судака менша за 42 см, щуки — менша за 50 см, а коропа — менша за 30 см, їх потрібно відпустити підростати
Стоячи сьогодні на вершині Іван-гори і дивлячись на безкрає Канівське море, ми бачимо ту саму воду, з якої тисячі років тому діставали свій улов трипільці та русичі.
Рибальство Ржищева — це жива нитка часу. І від нашої екологічної культури сьогодні залежить, чи зможуть наші правнуки так само вийти на світанку до дніпровської води з вудкою в руках»
СЕКРЕТИ ЛОКАЛЬНОЇ ГАСТРОНОМІЇ
Смак справжньої ржищівської юшки неможливо сплутати ні з чим. Наші рибалки кажуть: «Юшка, зварена на плиті вдома — це просто рибний суп. Справжня страва народжується лише на березі Дніпра, у чавунному казанку та на дровах з фруктових дерев чи вільхи».
Ось автентичний рецепт, який передається на ржищівських причалах від батька до сина:
📝 Секрети правильного казанка: Принцип потрійної закладки: Спочатку варять дрібну рибу (йоржі, окуні, плітка), загорнуту в марлю. Вона дає той самий клейкий, наваристий бульйон (навар). Після виварювання дріб’язок викидають.
Шляхетна риба: У готовий киплячий навар закладають великі шматки ржищівського судака, сомів або товстолобика.
Ржищівський ритуал: За дві хвилини до готовності у казанок обов’язково занурюють палаючу дровітню (бажано фруктову). Це нейтралізує запах тлі та додає неповторного аромату димку. Одразу після цього в юшку виливають чарку горілки — вона робить кістки риби м’якими, а сам бульйон — прозорим.
Історичні фото з фондової колекції
Фото Олефіренка В.
Рибалки
