До Міжнародного дня вишивальниці

• 

• 

• 

Білик Емілія Михайлівна

Всіх людей при народженні Бог наділяє талантом. Але у кожного свій шлях до його розкриття. Білик Емілії Михайлівні потрібно було не один десяток років. Народилася Емілія Михайлівна у 1960 році в с. Сунаї Мінської обл. Білорусь.

Згодом родина переїхала на проживання в с. Леонівку Обухівського р-ну Київської обл. Пріоритетом у родині була робота, любов до праці. Цьому навчали і Емілію. Після успішного закінчення школи, училища, доля привела її до Ржищева на навчання у Будівельний технікум. Заміжжя. Сім’я. Робота. З народженням первістка з’явився вільний час, ба навіть, більше, ніж зазвичай. Потрібно було його раціонально використати .Байдикувати – це не в правилах Емілії Михайлівни. Захопилася вишиванням. Вишивала хрестиком. Чомусь саме ця древня техніка вишивання припала до душі. Згодом опанувала вишивку бісером.  Кожна вільна хвилина присвячувалась вишиванню. Навіть новини чи кінофільм по телевізору Емілія Михайлівна дивиться вишиваючи.  Вишиває тільки ті картини і узори, які знайшли відображення в ії душі. В особистому доробку – вишивки різної тематики та жанру: натюрморти, портрети, пейзажі, квіти.  Також майстриня створю вишитий одяг, сорочки та сукні. Є в Емілії Михайлівни картина – улюблениця , яку вона може споглядати годинами: море, хвилі, короновані білими гребенями, і корабель серед  них.

Вишивання – це дуже кропітка і важка робота. Вона потребує уваги, бо одноманітна, витримки, бо довготривала,  любові до прекрасного і тонкого відчуття кольорів, великого бажання творити красу і нести її до людей.

• 

• 

• 

• 

• 

Керусенко Ніна Дмитрівна

Народилася  Керусенко  Ніна Дмитрівна 15 лютого 1935 року  у  місті Ржищеві. З дитинства зростала у любові та праці. Закінчила восьмирічну школу. Потім працювала у вишивальні та на цегельному заводі. Завжди шукала більш високоплачуваної роботи. Почала вишивати з дитинства, а знання та вміння, отримала від бабусі.

Коли пішла працювати у вишивальню, вишивала по заготовлених малюнках хрестиком. А ще Діду Панасу (Весклярову Петру Юхимовичу), відомому казкарю, вишила сорочку. За своє життя вишила багато робіт, кожного року близько ста. Любить вишивати, бо ж від роботи отримує життєвий заряд.

Найпершу свою роботу уже й не пригадає, та зазначає, шо вишила 18 ікон. Майже всі роботи подрувала рідним, друзям та знайомим.

Насамперед, зауважуємо, що серед містян, вишивка – одне з найпопулярніших творчих захоплень. Тож ми радіємо вашим талантам і готові розділити разом з вами нові шедеври. Все лише починається! Бажаємо міцного здоров`я, невичерпного натхнення майстриням та довгих щасливих років життя!

Краєзнавче дослідження проводили: завідувач відділу з основного виду діяльності – Гудзій Ольга Василівна та старший науковий співробітник – Настенко Юлія Валентинівна