ШЛЯХ ДО МРІЇ

У тематичному проєкті зібрані щирі історії, думки, враження тих, хто пов’язав свій шлях зі Збройними Силами України. Про те, як розпочали та здобувають фах і про що мріють – розповідає молоде покоління ржищівчан в науково – краєзнавчому проєкті.

Пужакова Анна Олександрівна

Дата народження: 22 серпня 1998 року

Освіта:

Закінчила Ржищівську ЗОШ І-ІІІ ступенів ім.Олегна Кошового ( 2015);

Випускниця Військового інституту Київського національного університету ім.Тараса Шевченка (2020)

Що вплинуло на обрання ВУЗУ, майбутньої професії?

На обрання ВУЗу вплинули події 2014 року, що відбувалися у країні, хоча мама не відразу сприйняла мій вибір, чесно кажучи, не дуже типовий для дівчинки.

Які основні вимоги до абітурієнта даного ВУЗу?

До уваги бралися стан здоров’я, фізична підготовка та, звичайно, результати ЗНО.

Чи важко було навчатись?

Як і більшість тих, хто подолав конкурсний відбір до даного закладу, я мала не зовсім чітке уявлення про військову справу, тож так званий КМБ («курс молодого бійця») швидко привів нас до тями – кілька чоловік відразу після його завершення вирішили кардинально змінити напрямок обраної професії, бо це не зовсім відповідало тому, про що ми по-дитячому собі мріяли…Скажу відверто: було важко, адже кожного дня доводилося долати фізичні навантаження та певні виклики на рівні з юнаками, але це лише загартувало мій характер, навчило дисципліні та витривалості, вмінню розбиратися в людях.

Журило Богдан Ігорович

Дата народження: 10.12.1997

Освіта:

Ржищівська загальноосвітня школу І-ІІІ ступенів

Що вплинуло на обрання ВУЗУ, майбутньої професії?

Обрав Військовий інститут Київського Національного Університету ім. Тараса Шевченка, так як цей ВВНЗ готує спеціалістів по інтегрованій системі навчання, тобто навчання здійснюється з цивільним нахилом, в цивільних корпусах КНУ, але базовою являється військова і бойова підготовка особового складу. Професію військового я вирішив обрати у зв‘язку з популяризацією її в нашому суспільстві та через те що в школі сказав : « я ніколи не піду в армію», але доля вирішила надати мені однин урок – ніколи не кажи ніколи.

Які основні вимоги до абітурієнта даного ВУЗу?

Для вступу у ВІКНУ необхідне бажання бути не просто військовим, а елітою Збройних Сил, також необхідно скласти ЗНО з певного переліку предметів на достатній рівень, щоб вибороти в конкурсі своє навчальне місце.

Чи важко було навчатись?

Мені здається, що нічого не буває важким, якщо тобі ця справа подобається. За ці 5 років в мене були різні життєві обставини, і можливо у мене десь пролітала думка про завершення мого навчання, але я розумів що це всього лише думка, яка не підкріплюється ніякими намірами чи діями.

Чи змінила тебе професія військової?

Так. Уміння та навички, набуті під час навчання у військовому ВУЗі, часто допомагають не лише у роботі, але і в житті цивільному, і в особистому. Є ситуації, коли потрібно чітко приймати рішення. І цей досвід, знання – безцінні. Бути військовослужбовцем непросто. Адже військовим іноді доводиться брати в руки зброю, і не  кожен психологічно готовий до цього. Військовослужбовцям часто доводиться ризикувати своїм здоров’ям, а іноді й життям. Вони повинні бути готовими в будь-який момент стати на захист свого народу та країни. Особисто я вже до цього готова, але всім серцем прагну миру, перш за все, у нашій країні.

Ти пишаєшся своєю професією?

Я з великою повагою ставлюся до людей  цієї професії.Також мене дуже тішить те, що останнім часом багато наших співвітчизників переглянули своє ставлення до представників ЗСУ, і зараз професія військовослужбовця стає все більш популярною (серед дівчат також). Хоча на етапі її здобуття у мене виникали певні сумніви, адже бачила, як весело та безтурботно проходить студентське життя у моїх ровесників. Можливо, я трішки швидше подорослішала.

Якими ви бачите Збройні сили України? Чи підтримуєте контрактну службу?

Варто відмітити, що українська армія стала доволі боєздатною і професійною. Але вже ось сім років в Україні триває війна з російськими окупантами. Вона забрала не одне життя. Зламала тисячі доль, змінила наш світогляд . І обрати зараз професію військового, чи службу за контрактом – досить непросте рішення та дуже відповідальний крок.  Але і професія ця підійде не кожному, а лише дуже дисциплінованим, фізично й психічно витривалим. Тож обрати такий фах — значить мужньо терпіти різні проблеми, життєві негаразди і гордо нести звання захисника своєї країни. Саме такі люди мають бути у Збройних силах, які обирають цю професію свідомо. Тому я цілком за професійну Армію та службу за контрактом.

Які риси характеру шліфує дисципліна?

В першу чергу це дисципліна. Вважаю що дисципліна це найважливіше надбання, адже дисциплінованій особистості легше тримати всі життєві аспекти під контролем. Також як бонус додається загартування характеру.

Які нагороди вже маєш?

Про нагороди ще рано говорити, але деякі надбання за час навчання є. В 2018 був заохочений, за зразкову службу та досягнення в спорті, званням старшого солдата. В 2020 році був призначений на посаду командира відділення та отримав звання молодшого сержанта. В цьому ж році на чемпіонаті України з перетягування канату отримав звання Кандидата у майстри спорту.

Чи змінила тебе професія військового?

Гадаю що дана професія взмозі змінити кожного, і я в цьому числі.
За собою я помітив кардинальну зміну життєвих пріоритетів. Всі матеріальні потреби відходять на другий план в порівнянні з тим що не маєш змоги побачити близьких в перші місяці навчання.

Ти пишаєшся своєю професією?

Вважаю що кожна людина повинна пишатися своєю професією та своїм вибором. Кожна професія важлива і професія військового не виключення. Тому пишатися цим – мій обов‘язок.

Якими ви бачите ЗСУ?

Збройні сили я бачу сильними, що відповідають сучасним стандартам провідних армій світу, з найкращими фахівцями та спеціалістами у різних галузях, від психолога до артилериста, від фінансиста до оператора-навідника бойової машини. Частково мої бачення уже реалізовані, але зупинятися не можна, потрібно рухатися тільки вперед.

Контракт чи строкова служба?

Мені здається, що примусовий призов вселяє в суспільство тільки неприємні асоціації із Збройними Силами, адже не кожний бачить своє майбутнє в цій справі. Насправді ж в майбутньому, я впевнений, строкова служба припинить своє існування, як така що являється не потрібною в наший час. Але це стане можливим тільки в результаті конкурентного грошового забезпечення та в першу чергу, професійного відбору згідно зі стандартами НАТО ( фіз. підготовка, мед.комісія, психічне здоров‘я, та рівень інтелектуального розвитку).

Ільєнко Анастасія Сергіївна

Дата народження: 14.10.2001

Освіта: Закінчила ЗОШ 1-2 ступенів м. Ржищева.

На даний момент навчаюсь у Національному Університеті оборони України імені І. Черняховського

Обрала навчання на військовій кафедрі тому що чітко бачу своє майбутнє пов’язане з роботою в Збройних Силах України. Для того, щоб розпочати навчання на військовій кафедрі потрібен СИЛЬНИЙ ХАРАКТЕР, терпіння та витривалість, хороша фізична підготовка теж не завадить.

Звичайно моментами буває складно, але думки покинути не було ніколи, якщо чітко поставлена ціль, будь які складнощі можна пройти.

На військових тренуваннях отримала Грамоту за 3 місце з Стрільби з автомата АК-74 серед 300 курсантів.
Гордість більше бере моїх рідних за те, що я не лише навчаюсь на військовій кафедрі, а ще й очолюю взвод і стала його командиром.

Збройні Сили України в майбутньому бачу міцними та незламними.

Лісова Дар’я  Сергіївна

Народилася  у м. Ржищеві 15 липня 2001року, навчалася в Ржищівській ЗОШ 1-2 ступенів, та в Ржищівській ЗОШ 1-3 ступенів.  Зараз навчається на спеціальності Міжнародне право в Київському Національному торгово –економічному університеті, та обрала ще одну спеціальність, яка вабила з дитинства, це військова справа. І в пошуках військової кафедри  життєві стежки привели до Національного Університету Біоресурсів і Природокористування України, в якому одна з найкращих в Україні військових кафедр.

Не просто було потрапити на військову кафедру, один із важливих етапів відбору це було здавання нормативів з фізичного виховання, а для дівчинки це не легко,  екзамени вступу передбачали стрільбу по мішенях. Всі екзамени були успішно здані і почалися навчальні будні.

Один із військових зборів Даша пам’ятає у всіх подробицях: зима, полігон біля річки Десни, треба проповзти під працюючим танком, подолати смугу перешкод на болотистій місцевості, стрільба з кулемета, гранатомета , та рушниці Калашникова, була в ролі військової медсестри. Спочатку був шок, тоді прийняття і радість, що може подолати будь – яку перешкоду. Тренування на витривалість пройшла успішно. Навчаючись на військовій кафедрі помітила зміни в характері з’явилися ноти лідерства, врівноваженість, віра в свої сили, вимогливість до себе, самоконтроль, чи просте діло вставати в 4.30 ранку щоб о 7.15 ранку вже стояти на плацу , подолавши дорогу Ржищів – Київ.

Дівчина і не думала, що навчаючись на військовій кафедрі зможе здобути скільки нових позитивних якостей та навичок.  Найбільше вибором Даші пишається іі дідусь, і постійно згадує, як вона була маленькою, любила дивитися його армійський альбом, і слухати розповіді про військову службу. А дійсно є чим пишатися, за зразкову службу Лісова Дар”я  є командиром взводу в якому 30 солдат. Вона вважає, що в людини повинен бути вибір, армія має бути контрактною, дівчина мріє щоб лавах української  армії служили свідомі, професійні військові, і  армія була матеріально забезпеченою.

Вдячні за щирість та відвертість і віримо по – справжньому у вас та ваші мріїї! Бажаємо нових професійних здобутків та невичерпного натхнення від улюбленої справи!