До Дня етнографа була приурочена низка тематичних експедицій. Серед них – краєзнавча етнографічна експедиція “Пісня – душа народу”. Тож про те, якою видалась експедиція, вже у матеріалі.
Небо, вкрите сірими хмарами, зробило ранок похмурим. До с. Балико – Щучинки Ржищівської ОТГ їхати 7 км. Настрій – такий собі. Але як тільки виїхали за місто на широкий простір – настрій покращився: нам відкрилися мальовничі краєвиди по обидва боки дороги, золоті соняшникові поля і сонце, яке вийшло з – за хмар. Соняшники стояли рівні – рівнісінькі, з повернутими жовтими патлатими голівками на схід до сонячного тепла.
В’їжджаємо в село. Запитуємо першого перехожого, що зустріли по дорозі: «Хто у вас в селі гарно співає і знає багато народних старинних пісень?». Чоловік відповів не задумуючись : « Марія Іванівна, мати Ніни Палієнко» – і люб’язно розповів як дійти до хати.
Марія Іванівна зустріла нас ввічливо, а як дізналася що ми із Ржищівського археолого – краєзнавчого музею і чого приїхали, забіткалась, засоромилась, що вона святково не одягнена. Ми її заспокоїли. «Ой, зачекайте, я хоч хустину нову запну» – невгамовувалась Марія Іванівна.
Народилася Шаповал Марія Іванівна 9 серпня 1941 року в с. Юшки Ржищівської ОТГ (тоді Ржищівського району Київської області) в селянській родині. Батька не пам’ятає. На початку Другої Світової війни пішов на фронт і не повернувся. Віддав своє молоде життя у боротьбі із фашистськими загарбниками. Знає батька тільки по світлинах та розповідях матері. Пам’ять про нього зберігає все життя. Чи то Бог так велів, чи може російсько – українська війна, що продовжується уже 9 років, на якій гинути хлопці і молоді чоловіки (за словами самої героїні нашої розповіді) надихнули Марію Іванівну на написання пісні «Батькова хата, материн поріг».
Марія Іванівна співає все життя скільки себе пам’ятає. Пам’ятає вечорниці, де співали старші дівчата, а вона тихенько нишком підспівувала. І шкільний ансамбль (керівник Рогозовець Галина Іванівна) з яким вперше заспівала на сцені клубу. А потім концерти, фестивалі – незлічити. Кожна пісня – це людське життя чи його епізод. «Я дуже любила співати пісні і зараз люблю» – хвалиться Марія Іванівна. Нині, на жаль, чогось співаються сумні.
Марія Іванівна з гордістю показала нам свої володіння: город і квітник.
« Дарма, що мені скоро 83 роки. Я ще маю сили працювати, правда не так швидко та вправно як замолоду, але не поспішаючи і саджу, і полю і все таке інше роблю на городі» – хвалиться господиня. «Як кажуть в народі: літа, то багатство» – зауважила Марія Іванівна.
Щиро подякувавши Марії Іванівні, зарядившись оптимізмом і жагою до життя ми поверталися у рідний Ржищів. І знову соняшники… Краса неймовірна…
За матеріалами завідувача відділу з основного виду діяльності Гудзій О.В.
Праворуч дороги у соняшниках нашу увагу привернув дерев’яний хрест і меморіальна плита.
Букетом польових квітів і хвилиною мовчання ми вшанували пам’ять героїв форсування Дніпра у вересні 1943 року.