Всесвітній день науки (повністю — Всесвітній день науки в ім’я миру та розвитку) — міжнародна дата, що відзначається щорічно 10 листопада. Заснована у 2001 році під егідою ЮНЕСКО.
Пропонуємо науковий доробок до155 річчя з дня заснування ОЗО “Ржищівська гімназія “Гармонія”.
Жителі дореволюційного Ржищева дуже відрізнялися від населення оточуючих сіл не лише способом життя, родом занять, рівнем матеріального забезпечення, а, в першу чергу, грамотністю. В Ржищеві проживали люди різних національностей і віросповідань – українці, євреї, поляки, австрійці, росіяни. Освіту забезпечували церковно – приходська і монастирська школи, дві земські (тобто державні) школи, десять цехових (ремісничих) єврейських шкіл, єврейський хедер (недільна школа), та єврейська школа Бей – Йосиф. На початку ХХ століття було побудовано два приміщення для гімназій. Перше – приміщення сучасної гімназії «Гармонія», а друге – приміщення гуманітарного фахового коледжу (до речі, побудованого на кошти Карла Швайстгута, власника чавунно- ливарного заводу).
Про рівень освіти ржищівчанина, який мав змогу навчатися в гімназії, можна судити по переліку предметів, перерахованих в табелі учня 6-го класу гімназії Стешенка Галактіонова Костянтина за 1919 рік. В ньому числиться 16 предметів, серед яких 5 мов, комерційна географія та кооперація!
Історія навчального закладу, що нині має назву ОЗО «Ржищівська гімназія «Гармонія» пов’язана з історією земських шкіл в Україні.Земські школи в Ржищеві виникли після реформи 1864 року, відповідно до якої земства повинні були утримувати початкові школи. Одна земська школа називалася вища початкова двокласна і знаходилася в приміщенні сучасного археолого – краєзнавчого музею, а друга – однокласна початкова школа при дорозі на Маківщину. Вона відкрилася в 1868 році.
Учні 2 класу на подвір’ї школи. 1963 рік
Школа на Довгалівці була доступнішою і популярнішою, але містилася в тісному невеликому будинку. Збереглися класні журнали школи за 1870 -1871 навчальний рік, з яких ми можемо дізнатися, що учні вже тоді вивчали російську мову, арифметику, алгебру, фізику, географію, російську історію, закон Божий, малювання, креслення, співи. На 1914 рік в школі навчалося 142 учні. З архівних документів відомо, що в 1914 році земством було куплено за 2000 рублів дві садиби неподалік старого приміщення і в цьому ж році там розпочалося будівництво нового корпусу. В 1915 році навколо шкільного будинку поставлено огорожу, а учні обсадили її тополями. За кілька років ці тополі так розрослися, що влітку вже за ними не видно було великого будинку школи. При школі був збудований і будиночок із декількох кімнат для вчителів, які викладали в ній.
Корпус однокласної земської школи.
В 1920 році була прийнята чергова реформа освіти, за якою системи освіти в росії і Україні дещо відрізнялися. Базовими школами в росії стали 9-ти річки, а в Україні – 7-ми річки. Ліквідовувалися національні школи, повернулися до навчання на російській мові.
В 20-х роках ржищівська «оболонська школа», як її називали у місті, стала семирічкою. На жаль, про цей час мало збереглося матеріалів, але достовірно відомо, що в школі навчалося багато учнів, причому школа стала змішаною за національностями. Взагалі, школа вважалася елітною, аристократичною, бо тут навчалися діти місцевої інтелігенції, а пізніше, після ліквідації єврейських шкіл міста, і діти із єврейських сімей. Школа була базовою для Ржищівського педагогічного училища. Студенти ходили сюди на спостереження (вчителі школи проводили « показові» уроки), а потім і самі проходили педагогічну практику. В 30-х роках школа дістала нову назву – ФЗС- фабрично-заводська семилітка. Половину навчального часу діти проводили на заводах, опановуючи робочі професії. Навчання в школі не переривалося навіть в роки голодомору. Лише один раз – весною 1931 року – протягом невеликого проміжку часу було перервано навчання: Дніпро тоді широко розлив свої води, і в повінь в школі було по вікна води (ржищівчани переміщались тоді тільки на дерев’яних човнах). Під час Другої світової війни навчання в школі велося з перервами, але все ж таки велося. За спогадами Лідії Петрівни Антощенко, з 1945 року школа стала середньою десятилітньою школою № 2. В класах було багато дітей – переростків, тому що більшість в роки війни не мали змоги навчатися. У серпні 1949 року будо відкрито додатковий 1 клас. За радянських часів школа носила ім’я Володі Дубініна. З 1960 -1961 навчального року школа перейшла на восьмирічне навчання, бо кількість дітей зменшилася, а відповідно не було потреби у функціюванні двох середніх шкіл у місті. З II півріччя 1971 -1972 навчального року школа із приміщення на Оболоні перейшла у приміщення середньої школи № 1 в центр міста (для середньої , тоді 10-літньої, школи побудували нове приміщення в районі заводу “Радіатор”).
Рішенням Ржищівської міської ради Київської області від 20.12.2019 р. № 2373-79-07 Ржищівську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів перейменовано в опорний заклад освіти “Ржищівська гімназія “Гармонія” Ржищівської міської ради Київської області з філією Гребенівський навчально-виховний комплекс “Початкова школа – дитячий садок”.
ОЗО РЖищівська гімназія “Гармонія”. 2023 рік
Останні ковідні та воєнні роки внесли свої корективи в організацію навчально – виховного процесу в школах та вузах, які перейшли до онлайн – навчання, та форм змішаного типу. І, як усе в житті, ці форми мають свої плюси і мінуси, передбачають використання модернізованих комп’ютерних технологій, при яких учень «ходить» в школу, хоча може в цей час перебувати будь де. Але ніщо не замінить учневі теплих стін рідного класу, «живого» спілкування з учителем, таких очікуваних протягом уроку «тусовок « з друзями на перервах, спортивного майданчика, на якому порвав не одні штани, і тієї, нічим незамінної шкільної атмосфери, яка гріє душу і живе у спогадах кожного усе життя.
Випускники мого покоління згадують буйний молодий сад, яблука і горіхи з якого давали дітям під час продовженого дня, буяння айстр (чомусь пам’ятаються саме айстри) на клумбах, рівний дерев’яний паркан, який щороку ми на уроках праці фарбували зеленим вапном, розлога груша – лимонка, що росла у дворі, і глибока почищена канава, яка вела десь далеко, в незвіданий казковий світ!
В рік 155 – річчя заснування, як кажуть усі ржищівчани, другої школи, колектив Ржищівського археолого – краєзнавчого музею бажає, щоб у пам’яті нинішніх випускнків теж залишилися і нова чудова огорожа з казковими рівними воротами , і оновлений молодий сад з доріжками, і безліч квітів на казкових клумбах у дворі і в саду. І нехай той шкільний рай буде окрасою Ржищева і гордістю усіх випускників! Бо саме школи – те місце, де формується майбутнє нашої держави! Сподіваємося, що найкращим подарунком школі в рік її ювілею буде увага місцевої влади та відділу освіти до її проблем, пошук спонсорів та додаткових коштів і, як результат , створення того казкового раю, в якому росте наше майбутнє!
Чміленко С. П. , старший науковий співробітник