Однією з найпомітніших постатей сучасної української літератури є наша землячка Ліна Костенко – велика поетеса, пророчиця, геній українського слова, трибун, приємниця Т.Г.Шевченка та Лесі Українки. Літературні критики називають її «совістю рідного народу». Якої б теми не торкалася письменниця, вона завжди правдива, щира, тривожно – мудра.
19 березня 1930 року в м. Ржищеві у родині вчителів Василя і Зінаїди Костенків народилася донька Ліна. Перші 6 літ її дитинства пройшли в рідному місті і саме ржищівська земля, благословенна Богом, була тим плацдармом, що надихав на творчість, сприяв формуванню її моральності та світогляду. Протягом всього життя у своїх поезіях думками Ліна Василівна поверталася в дитинство на береги прадавньої ріки.
Доля подарувала Л.Костенко прижиттєве визнання. Її творчість досліджують науковці, вивчають учні та студенти в школах та університетах. Та сама поетеса байдужа до слави. На одній з прес – конференцій вона нагадала, що поклик письменника – писати, а останнім часом вона мріє писати вірші не з політичним забарвленням, а «малювати птиць срібним олівцем на лляному полотні».
В музеї кілька років поспіль збираються шанувальники творчості Ліни Костенко. Традиційними стали Лінині читання, медійні проєкти, конференції ,приурочені грані поетичного таланту видатної поетеси сучасності. Наукові співробітники музею збирають архівні матеріали ржищівської сторінки Ліни Костенко та її родоводу, започаткували науковий проєкт “Стежками Ліни Костенко”.
У переддень дня народження геніальної поетеси сучасності Ліни Костенко пориньмо у світ її художнього слова та спробуймо відшукати скарби, без яких не може існувати людство. Дізнаймося, хто творить сьогоднішню історію, у чому сенс людського буття, що таке етичні та естетичні цінності, щоб через багато літ наші нащадки змогли розпізнати на полотні світової культури неопалиму купину – незнищенну квітку, яку витворила своєю мужністю і вилеліяла любов’ю неперевершена майстриня, котра написала: “Я дерево, я сніг, я все, що я люблю. І, може, це і є моя найвища сутність”.