Герої існують не тільки в фільмах. Герої – це наші військові, які зі зброєю в руках боронять рідну Україну. Але є ще герої без зброї – рятувальники, котрі першими опиняються на місці катаклізмів і катастроф, вибухів, обстрілів і пожеж, не бояться ризику й важкої роботи, аби поборотися за найцінніше — життя.
Щороку 17 вересня в Україні відзначають День рятівника. Це професійне свято працівників Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС), а також всіх, хто займається порятунком людей від небезпеки, стихійних лих та інших загроз. Це свято мужніх, сильних та відважних людей, безстрашних героїв, які готові прийти на допомогу всім, хто опинився в біді.
Під час повномасштабного вторгнення ці героїчні люди зіштовхнулися з новими викликами. Вони долають наслідки ворожих обстрілів, щодня допомагають постраждалим, перевозять важкопоранених до медичних закладів. Їхня робота важлива і психологічно важка. Тому в цей день ми висловлюємо вдячність всім тим, хто ризикуючи своїм життям, піклується про безпеку та рятує життя інших людей.
У нашому місті теж знаходиться один із підрозділів ДСНС – 20-а Державна пожежно-рятувальна частина, 9-го ДПРЗ ГУ ДСНС України, яку очолює майор служби цивільного захисту Кутюк Ігор Олександрович. Ця частина має давню і славну історію, адже була створена 150 років тому.
Пожежі з давніх-давен були одним із найтяжчих народних лих. Полум’я не тільки перетворювало на попіл окремі будинки та селища, а й знищувало цілі міста. Одна із великих пожеж, відомості якої дійшли до нашого часу, трапилася у квітні 1431 року: велика пожежа охопила Ржищів, вогонь майже повністю знищив містечко. Починаючи з ХІХ ст. великі пожежі відбувались майже щороку.
Віктор Умрихін, місцевий краєзнавець, у своїх дослідженнях історії рідного краю писав про те, що великих збитків господарству Ржищівщини завдавали весняні повені і особливо пожежі. Забудова центру Ржищева була дуже щільною, а будинки – здебільшого дерев’яними під солом’яними дахами, а ще те ,що місто знаходиться в своєрідній природній воронці і потоки повітря, особливо в весняно-осінню пору, створювали своєрідний вихор та до того ж протяг із Дніпра. Все це підсилювало навіть незначну пожежу і переносило вогонь на інші будівлі. Проте, що пожежі завдавали великих збитків місцевому населенню, говорить ще один історичний факт. Наприклад, з 3 по 5 серпня 1865 року від нищівного полум’я пожежі у Ржищеві постраждали 18 єврейських сімей – 68 душ. Тоді у ржищівчан згоріли будинки і майно на суму до 200 000 карбованців.
«Погорільці» звернулися із проханням до Київського губернатора допомогти їм матеріально та у створенні пожежного обозу, який почав діяти з 1875 року
Так розпочинається історія Ржищівської пожежної частини.
За архівними даними на початок ХХ ст. пожежна частина Ржищева «…состоит из 3 насосов, 12 бочек, 15 багров, 6 топоров, 2 лестниц, 8 ведер и 2 дрог; лошадей и робочих нет». Обоз утримувався на кошти міщанського та селянського товариств з витратою 600 карбованців на рік .
Після створення на території міста пожежної частини пожежі стали менш масштабними …
Для належного функціонування пожежної частини потрібно було побудувати спеціальне приміщення, яке в подальшому називалося пожежне депо.
Виконання будівельних робіт було доручено селянину Михайлу Васильовичу Петрунькіну (ймовірно родичу Ліни Костенко по материнській лінії), який не тільки взяв за роботу малу плату, а й доплатив свої кошти будівельникам. На кінець 1898 року будівництво приміщення і каланчі було закінчено. Згідно постанови Київського губернського правління від 16 ттравня 1898 року у Ржищеві запрацювала пожежна команда в складі 1-го Бредмейстера і 7- пожежних службовців.
Багато літ минуло з того часу, великих змін зазнала Ржищівська пожежна частина, зокрема, у 1973 р. її було переміщено в новозбудовану одноповерхову будівлю з двома виїздами по вулиці Шевченка. Колишня будівля пожежної частини знаходиться неподалік центру міста по вулиці Солов’їній. Деякі приміщення старої будівлі пожежної частини збереглися й донині.
З 2011 року Ржищівська професійна пожежна частина № 15 була воєнізована.
Напередодні Дня рятівника ми побували в гостях у бійців 20 частини ДПРЧ 9 -го ДПРЗ ГУ ДСНС України. Начальник частини – Ігор Олександрович разом з бійцями 1-го караулу шанобливо зустрів нас, співробітників музею ,та радо поділився інформацією про будні вогнеборців.
Колектив частини складається із 23 осіб . Завдяки державі та зарубіжним партнерам на сьогоднішній день частина оснащена всіма необхідними сучасними технічними засобами та індивідуальним спорядженням для бійців.
Щоденно пожежники проводять навчання з фізичної та психологічної підготовки, по удосконаленню професійних навичок та майстерності, тому що їхня боротьба з вогнем вимагає не тільки миттєвої реакції, блискавичних рішень, відточених дій , а й сміливості, хоробрості, мужності, відваги.
З початком повномаштабного вторгнення рф в Україну кількість виїздів збільшилась. До сезонних , побутових додалися виїзди на пожежі приватних будинків , лісових та польових ділянок, об’єктів цивільної інфраструктури, спричинені прильотами та падінням уламків збитих рашистських дронів. Караули 20-ї ДПРЧ брали участь у ліквідації наслідків обстрілів у місті Ржищеві, селах Стайки та Трипілля, гасили пожежі, рятуючи життя та майно жителів сіл Ржищівської громади.
Шановні рятівники, працівники та ветерани рятувальної справи! Щиро вітаємо вас із професійним святом – Днем рятівника України!
Дякуємо вам за те, що на вас завжди можна покластися, за повсякденну працю, що для звичайної людини є подвигом. За роботу, яка не знає вихідних і вимагає величезної самовіддачі, мужності й організованості. За особливе і безкорисливе добро, якому ви присвячуєте своє життя, за вашу сміливість, високу майстерність і вірність обов’язку! Дякуємо вам за те, що ви завжди готові вирушити на допомогу та гідно несете почесне звання «рятувальник»!
Зав. відділом з основного виду діяльності – Гудзій О.В., ст. науковий співробітник – Бабенко Л. М.