Газета «Ржищів» — літопис життя нашого краю
(До 30-ї річниці виходу першого номера газети «Ржищів»)
Кожне місто має свій голос — той, що звучить у серцях його мешканців, у новинах і спогадах, у розповідях про минуле й сьогодення. Для Ржищева таким голосом стала газета «Ржищів», що вперше побачила світ 25 листопада 1995 року. Саме цього дня вийшов її перший номер, який став важливою подією для всіх жителів міста.
А починалося все так…6 червня 1995 року Верховна Рада постановила «Віднести селище міського типу Ржищів Кагарлицького району Київської області до категорії міст обласного підпорядкування.» І вже 21 вересня на першій сесії міської ради було затверджено структуру, штатний розпис міськвиконкому, утворено структурні відділи, також було прийняте рішення про створення друкованого органу – міської газети.
Першим редактором газети «Ржищів» став Павло Малєєв — ентузіаст, який зумів згуртувати навколо себе творчих людей, небайдужих до долі рідного міста та придніпрвського краю.
Саме під його керівництвом видання знайшло свій стиль, своє слово, свою інтонацію — щиру, відверту, по-домашньому близьку кожному ржищівчанину.
У своєму інтерв’ю до 20 – річчя газети Павло Терентійович згадував про те, як створювалося це видання і які труднощі потрібно було подолати, щоб газета вийшла.
«Мене тоді викликав голова Кагарлицької райради і запропонував очолити новостворену редакцію. На місці, мовляв, кандидатів не зайшлося. В цьому я переконався згодом, коли вже в газеті було кількаразово подано запрошення на постійну роботу працівників за фахом журналіста…
Проєкти мої не мали меж. Працюючи над статутом редакції, передбачив, що тижневик висвітлюватиме на своїх дванадцяти сторінках не тільки життя міста, а й придніпровських поселень тодішньої Ржищівщини ( до 1963 року Ржищів був центром однойменного району). Це передбачення підтримав тодішній голова міськради Володимир Ярошкевич та члени міськвиконкому. Такий підхід дозволив редакції запланувати цикл матеріалів про історичне минуле краю.»
На сторінках першого випуску були вміщені матеріали, що розповідали про історію Ржищева, його минуле і людей, котрі творили славу міста. Зокрема, читачі знайомилися з уривками з праць Л. Похилевича, у яких описувалася давня історія краю. Газета торкалася й сторінок, пов’язаних з іменем Тараса Шевченка — у першому номері було надруковано розповідь про пошуки Варфоломієм Шевченком ділянки землі для будівництва оселі для Великого Кобзаря.
Крім історичних матеріалів, знайшлося місце й для сучасного життя Ржищева. Тут було опубліковано вітання від Кагарлицької районної ради, інтерв’ю з головою Ржищівської міської ради Ярошкевичем В. М., а також низка статей про майбутнє заводу «Радіатор», який на той час відігравав значну роль у промисловому розвитку міста. Тут були і перші відповіді на питання читачів, корисні поради, вірші Бориса Дегтярьова, гумористична сторінка, спортивні новини, інформація про нову продукцію заводу продтоварів, про створення жіночого клубу, нову збірку пісень Миколи Дейнеги. навіть була програма телепередач. Газета прагнула охопити все — від історії до сьогодення, від економіки до духовності.
У місті своєї друкарні не було, тому газета набиралась та друкувалась поліграфістами Кагарлицької районної друкарні.
Ржищівчани довго чекали свого місцевого видання, адже останній раз у Ржищеві газета виходила більше 30 років тому. Це була «районка» «Червоний прапор», тодішнього Ржищівського району. Вона висвітлювала життя наших краян багато років. Надія Ножовнік (в минулому працівниця цього видання), згадує : «… ось у мене в руках перші номери міської газети «Ржищів». Дивилась і перед очима зринали знайомі рядки кореспонденцій, заміток, повідомлень, макети сторінок, пригадалась робота в газеті…
Тридцять три роки ми не мали свого друкованого органу, який був нашим порадником, другом, надавав допомогу. І ось все оживає знову…Хай колишня районна оживає у «Ржищеві», стане її продовженням».
Видання швидко здобуло прихильність ржищівчан. Люди чекали кожного номера, щоб дізнатися про життя громади, важливі події, нові імена та спогади старожилів. Газета стала справжнім дзеркалом місцевого життя, літописом буднів і свят міста над Дніпром.
Працювали над газетою не тільки члени редакції, багато жителів міста стали її активними дописувачами . Серед них – історик-краєзнавець Віктор Умрихін, письменник і художник Борис Дегтярьов, секретар міськради Лариса Моргун. А також В. Дудка, В. Прудченко, В. Пасека, Н. Ножовник, В. Фалько, Л. Гулова, І. Гончаренко, Л. Леляк та інші. Сприяли передплаті газети спонсори – підприємці С. Данелія та Ю. Редька, керівники багатьох підприємств та організацій міста.
Серед активних дописувачів були і співробітники нашого музею : Лариса Сергійчук, Ольга Гудзій, Юлія Настенко, Людмила Бабенко, Наталія Дзюба, Наталія Притула.Це були публікації про історичні події, архітектурні пам’ятки, археологічні знахідки та давні традиції,біографії та нариси про людей, які зробили внесок в історію та розвиток краю,матеріали про місцевих митців, письменників, фольклор, народні ремесла та культурні заходи.
Але випробування 90-х спіткали і нашу газету… «Брак коштів» зробив свою справу: через великі борги друкарня відмовилася співпрацювати із редакцією.Тож у 1997 році випуск газети був призупинений. і «Ржищів» на певний час зник зі шпальт.
Та попри труднощі, дух газети виявився сильнішим за обставини. У 2000 році видання відродилося. Нове покоління редакторів — Олег Передаченко, Олександр Адаменко, Володимир Поляк, Дмитро Налісний,Марина Зайченко, Альона Пастухова, Ярослава Бутенко — повернули газету до життя. Кожен із них вніс у неї частинку свого серця, своє бачення, свою душу. Відновлення видання стало своєрідним другим народженням газети. Вона знову почала збирати на своїх сторінках усе, чим живе місто: новини, репортажі, інтерв’ю, історичні матеріали, поетичні та публіцистичні публікації. Особливого значення місцева газета набула під час створення Ржищівської об’єднаної територіальної громади. Об’єднавши навколишні села, громада стала більшою, складнішою за структурою, різноманітною за інтересами. У цих умовах виникла гостра потреба у власному друкованому органі, який би об’єднував людей, інформував про рішення влади, відображав реальне життя сіл та міста. Саме тому у 2019 році народилася газета «Ржищівський вінок». Назва стала символічною: так, як у вінок вплітаються різні квіти, так і газета об’єднала різні голоси громади, перетворившись на майданчик єдності й співпраці.
Місцева газета — це не просто періодичне видання. Це — частина історії міста, краю, його пам’ять і душа, своєрідний літопис. Вона об’єднує покоління, нагадує про минуле, зберігає традиції і водночас дивиться у майбутнє. Її сторінки — це дзеркало часу, у якому відбивається шлях ржищівчан, їхня праця, надії, радощі та спільні здобутки.
Сьогодні, перегортаючи перші номери газети, ми розуміємо: це була не просто спроба створити місцеве видання. Це була потреба — мати свій голос, який говоритиме про рідне місто, його людей, його долю.
Людмила Бабенко, старший науковий співробітник та Ольга Гудзій, завідувач з основного виду діяльності