Симон Петлюра: людина, яка не зреклася України
25 травня 2026 року Україна вшановує пам’ять Симона Петлюри — державного, політичного та військового діяча, ім’я якого й сьогодні викликає жваві дискусії. Для одних він — символ боротьби за незалежність України, для інших — суперечлива постать доби Української революції. Проте беззаперечним залишається одне: Симон Петлюра належить до тих особистостей, які у найважчий для нації час не зрадили ідеї української державності.
Початок ХХ століття став для України епохою великих потрясінь. Після століть бездержавності українці отримали шанс створити власну незалежну державу. Але цей шанс довелося виборювати не лише словом, а й зброєю. Саме тоді на історичну арену вийшов Симон Петлюра — людина, яка присвятила своє життя служінню Україні.
Народився Петлюра 22 травня 1879 року в Полтаві у багатодітній козацько – священницькій родині .
З юних років він цікавився історією, культурою та політичним життям свого народу. Навчаючись у духовній семінарії, юнак долучився до українського національного руху. Уже тоді він усвідомлював: без власної держави українці приречені залишатися народом без права голосу.
Під час революційних подій 1917–1921 років Симон Петлюра став одним із провідників Української Народної Республіки. Він очолив боротьбу за незалежність у надзвичайно складний період, коли Україна опинилася між кількома ворожими силами. Більшовицька Росія, білогвардійці, польські та інші війська — усі прагнули контролювати українські землі.
Саме в ті роки Петлюра промовив слова, які стали символом незламності українського духу: «Нам не страшні ні ворожі армії, ні тимчасові невдачі, коли жива душа народу». У цих словах — віра в Україну, яка не згасала навіть тоді, коли, здавалося, боротьба була приреченою.
Симон Петлюра добре розумів: незалежність не дається назавжди. Її потрібно захищати щодня. Тому він приділяв особливу увагу створенню українського війська. На його переконання, лише сильна армія могла стати гарантією існування держави.
Петлюра не був кабінетним політиком. Він постійно перебував поруч із військом, підтримував козаків, спілкувався з людьми. Сучасники згадували його як людину стриману, але надзвичайно віддану своїй справі. Він не шукав особистої слави чи вигоди — для нього найвищою цінністю була Україна.
Особливо актуально сьогодні звучать слова Симона Петлюри: «Державу не твориться в будучині, державу будується нині». Ця думка є важливим нагадуванням і для сучасного покоління українців. Майбутнє країни залежить не лише від політиків чи військових, а від кожного громадянина.
Після поразки Української революції Петлюра опинився в еміграції. Але навіть далеко від Батьківщини він не припинив боротьби за українську справу. У Парижі продовжував політичну діяльність, писав статті, підтримував українську еміграцію та нагадував світові про право українців на власну державу.
25 травня 1926 року Симона Петлюру було вбито в Парижі. Його смерть стала великою трагедією для української еміграції та всіх, хто вірив у незалежну Україну. Проте навіть куля вбивці не змогла знищити ту ідею, якій він служив.
Минуло сто років, але постать Петлюри не втратила своєї актуальності. Сьогодні, коли Україна знову змушена боронити свою свободу та незалежність, ми по-новому осмислюємо досвід діячів Української революції. Їхня боротьба доводить: український народ ніколи добровільно не погоджувався на неволю.
Історія часто буває несправедливою до своїх героїв. Радянська пропаганда десятиліттями намагалася очорнити ім’я Симона Петлюри, перетворити його на «ворога народу». Але правда поступово повертається. Сьогодні українці дедалі більше відкривають для себе справжнього Петлюру — не міфічного персонажа з радянських підручників, а людину, яка жила і боролася за Україну.
Пам’ять про Симона Петлюру — це не лише данина минулому. Це нагадування про ціну свободи. Незалежність ніколи не була подарунком для українців. За неї покоління наших співвітчизників платили власним життям.
У день пам’яті Симона Петлюри варто згадати ще одні його пророчі слова: «Український народ має право бути господарем на своїй землі». Ці слова не втратили сили й сьогодні. Вони звучать як заповіт усім поколінням українців — берегти свою державу, свою мову, свою культуру та свою свободу.
Симон Петлюра належить до тих постатей, які не зникають із історії. Час може змінювати оцінки, але не може перекреслити жертовності та відданості своїй країні. Саме тому пам’ять про нього живе — у книгах, у спогадах, у назвах вулиць і, найголовніше, у прагненні українців бути вільними.
І поки живе Україна — житиме і пам’ять про тих, хто за неї боровся.
Ольга ГУДЗІЙ, завідувач відділом з основного виду діяльності.
Людмила БАБЕНКО, старший науковий співробітник