Увечері в неділю, 27 липня, у Ржищеві у КЗ КОР “Ржищівський археолого-краєзнавчий музей” встановлюють “вільний рояль”. Запрошуємо всіх охочих виконати уривок свого улюбленого музичного твору. Чекаємо як зовсім ще юних піаністів, яких ледь видно за роялем, і тих, кому за роялем добре видно публіку!!! Граємо разом!!!
Традиція влаштовувати кіноперегляди просто неба продовжується в КЗ КОР “Ржищівський археолого-краєзнавчий музей”!
Цьогоріч запрошуємо на вікенд і перегляд кіно 27 червня! Пригощаємо відвідувачів музейним напоєм “Мохіто”!(хто спробував- знає його неповторний смак)Пропонуємо до перегляду комедію, що нині в прокаті кінотеатрів Києва. Але відгукнемося на ваші вподобання!
Віднедавна в музеї розпочато роботу над науковим проєктом “Страви регіону”. Досліджуючи кухню свого регіону науковці провели зв’язок і виявили спільні страви гастрономічного минулого різних етнічних районів України. Зокрема, як не дивно , виявили тісний зв’язок із кримськотатарською кухнею.
Презентуємо вам перегляд відео для порівняння страв кухні нашого та кримського регіону
Ця, одна з найскорботніших дат в історії усього людства, відзначається щорічно в день початку масштабної і кровопролитної німецько – радянської війни, яка забрала життя кожного п’ятого українця. День встановлено « …з метою всенародного вшанування пам’яті синів і дочок українського народу, полеглих під час Другої світової війни в 1941 – 1945 років., їх подвигу та жертовності…».22 червня1941 року на світанку о 3 годині 15 хвилин без попередження і в порушення радянсько – нацистського пакту про ненапад від 1939 року, Німеччина нанесла масовий нищівний удар по аеродромах і залізничних вузлах, по військово – морських базах та місцях розквартирування військових частин, по багатьох містах мирних країн, де жили, працювали і мріяли звичайні люди. Військові дії в цей період фашисти почали на фронті шириною 3 тис.км 4 групами армій загальною чисельністю 157 дивізій і 12 бригад, які розгорнули наступ в трьох напрямках…Фронт наближався до Ржищева. З кінця липня і впродовж першої половини серпня 1941 р. в урочищі Домаха, в районі хутору Воровського (Монастирок),діє спочатку човнова, а потім і понтонна переправа через Дніпро. Нею день і ніч на лівий берег переправлялися відступаючі частини Радянської армії, матеріальні цінності підприємств і колгоспів, евакуйовувалися громадяни. Переправу забезпечував 37 – й окремий понтонний батальйон під керівництвом капітана Панфілова. Оборону Ржищівського плацдарму здійснювали війська 698 – го і 608 – го стрілецьких полків 146 стрілецької дивізії 26 армії та кораблі Пінської військової флотилії – монітори «Флегин», «Левачов» і два канонерські човни. 2 серпня 1941 року фашисти почали наступ на Ржищів з боку сіл Трипілля і Гребені, намагаючись прорвати лінію оборони і оволодіти переправою на Дніпрі. Бійці стійко витримували масові артнальоти фашистів, бомбардування, героїчно відбивали піхотні і танкові атаки ворога.Оборона Ржищева та переправи під командуванням командира дивізії В. І. Айдінова тривала до 15 серпня, аж поки за наказом командуючого ставки Південно – Західного фронту генерала – майора М.П. Кирпоноса 26 армія залишила правий берег Дніпра.Більше тисячі воїнів полягли на дніпрових кручах, обороняючи Ржищівський плацдарм.В цей день згадаймо героїв поіменно, вшануймо пам’ять про них хвилиною мовчання,, покладімо квіти на їх могили. Адже вони віддали за мир найдорожче: молодість і життя, звільнивши народи від гніту фашистської чуми.
ЗАВІДУВАЧ ВІДДІЛОМ З ОСНОВНОГО ВИДУ ДІЯЛЬНОСТІ ОЛЬГА ГУДЗІЙ
Ігрову програму для батьків та дітей підготували в музеї до Дня батька!
Батьки – найдорожче, що є в світі і доки ми залишаємось дітьми – найщасливіші люди на цій Землі. Святкового погожого дня музейники зустрічали та вітали батьків і щасливі сім’ї. Бо ж не лише в Україні, а й багатьох країнах світу у третю неділю червня відзначають День батька. Змагання з Bayblade, стрільба з лука, метання кілець, настольні ігри, ліплення трипільської кераміки. Це далеко не повний перелік розваг для сімейного відпочинку.
Ми бажаємо Вам, татусі, благополуччя, позитивних емоцій, успіхів у всіх починаннях, бо ж Ви – приклад для наслідування, опора і захист. Нехай завжди буде натхнення залишатись прикладом сміливості, впевненості мужності і сили. Ми вдячні всім, хто сьогодні завітав на святкування до нашого музею та з нетерпінням чекаємо на подальші зустрічі!
Зелена неділя На п’ятдесятий день по Великодню відзначалося свято Трійці: Бога Отця, Бога Сина і Бога духа Святого. В народі ж це була так звана зелена неділя – свято воскреслої буйної зелені. Місто – не впізнати: біля кожної хатини клечання – гілки берези, клена, явора на воротах, під стріхою, над вікнами і в дверях; гілки на хлібних полях. Вважалося, що сила квітучої рослинності , духи зеленого лісу у цей час сприяли людині: захищали її та житло від недобрих сил, забезпечували добрий урожай. У хаті п’янко пахне травами: на підлозі татарзілля, м’ята. На покуті, вікнах – букети васильків, чебрецю, м’яти. Інколи на вікнах часник – він захистить від русалок, котрі люблять з’являтися серед живих саме тепер і завдавати прикрощів. Через це протягом тижня від зеленої неділі заборонялося білити полотно, ткати. Пустунки – русалки плутали нитки, а на білому полотні з’являлися сліди, що не змивалися. Трави, якими прикрашали хату, вважалися цілющими. Їх сушили і лікувалися від болю в ногах, пристріту, головного болю, клали в подушку покійникові. Це було свято, яке об’єднувало живих і мертвих. У неділю ходили в гості один до одного, розважалися. Дівчата плели вінки з берези і «кумалися», цілуючись через вінок. А в понеділок збиралися на кладовищі і поминали покійних, залишаючи на могилах, святкову їжу. В зелений понеділок, на 2 – й день Трійці, проводжали русалок. Вибирали одну з дівчат і з піснями вели її в поле, прощаючись із святом, готуючись до роботи: Ідіте, русалочки, ідіте Та нашого житечка не ломіте. А наші русалочки у віночку, А наше житечко в колосочку
До Дня медичного працівника наукові співробітники музею підготували особливий спецпроєкт: історія ветерана медичної галузі зі стажем 50 років, з яких 43 безпосередньо у Ржищеві(це на разі найбільший стаж серед лікарів, що працювали та працюють у Ржищеві)
. Мова про ініціативну, енергійну, турботливу жінку – Любов Григорівну Апостол. Невичерпна жага до самовдосконалення поряд із великим щирим добрим серцем невпинно стоїть на сторожі людського життя. За час керування лікарнею Любов Григорівна Апостол об’єднала та згуртувала колектив. Лиш за останні 10 років за клопотанням Любові Григорівни, як головного лікаря, за рахунок фінансування з різних джерел,в лікарню було придбано багато медичного обладнання та інструментарію: апарати УЗД, кольпоскоп для гінекологічного кабінету поліклініки, нова стоматологічна установка, переносні електрокардіографи, обладнання для фізіотерапевтичного кабінету, зроблений ремонт поліклініки, побудовано газову котельню в стаціонарі та поліклініці і багато іншого щодо створення комфортних умов для пацієнтів РМЛ
А вже за мить Ви мате змогу познайомитись із історією, що стала уособленням і виявом неоціненного вкладу медичних працівників у наше життя! Бо ж цінувати і завдячувати щохвилини – то найвища з нагород!
В руках медичних працівників складна і відповідальна справа. Жертовність, благородність, стійкість духу та терпіння супроводжує кожного з нас разом з вірою та надією, яку вселяють нам лікарі. КЗ КОР «Ржищівський археолого – краєзнавчий музей» вітає всіх, хто має честь рятувати людські життя. Тож безмежна Вам пошана і подяка та вітання від щирого серця! Ми дякуємо за спокій і підтримку, бажаємо невичерпної сили у невпинній щоденній боротьбі, навіть коли щодня чекають нові виклики. Сьогодні ми хочемо поділитися сторінками історії становлення Ржищівської міської лікарні, пригадати як все починалося та ще раз подякувати всім, хто дарує найдорожче – здоров’я.
Перші згадки про лікувальні заклади м. Ржищева в архівних документах Київського обласного архіву датуються 1870 роком. На той час у Ржищеві була одна єврейська аптека та друга приватна аптека поляка Томашевського і земна лікарня з двома лікарями та санітарами, одним фельдшером на прізвище Стрілець. (за матеріалами архіву)
1894 року у Ржищівській земській лікарні діяв приймальний покій, який був зруйнований пожежею і відбудований 1896 року громадою Ржищева.
На початку ХХ століття земська медицина міста прийшла до занепаду. Тільки після Великої Жовтневої Соціалістичної Революції, наприкінці 1920 року у Ржищеві відкрито лікарню на 50 ліжок , в тих же відремонтованих відділеннях колишньої земської лікарні.
В травні 1923 року з 5 волостей було утворено Ржищівський район до якого входило близько 50 сіл та хуторів. Містечко Ржищів стає районним центром, а лікарня – Ржищівською районною лікарнею. Під час Великої Вітчизняної війни лікарню частково було зруйновано,а 3 корпуси, все тієї ж земської лікарні після звільнення Ржищева в 1943 році були відбудовані. В 1949 році були побудовані поліклінічне, терапевтичне та дитяче відділення.
Мережа охорони здоров'я Ржищівського району Найменування медичних закладів Райлікарня - 1 Стайківська лікарня амбулаторій загальна - 1 Шандрівська лікарня амбулаторій загальна- 1 Піївська лікарня амбулаторій загальна- 1 Сільських лікарських дільниць - 3 Лікарських пунктів- 1 Фельдшерських пунктів -3 Ф / акушерських пунктів - 25 Колгоспних пологових будинків - 6 Дитячі ясла- 3 Райсанепідем станцій - 1 із матеріалів архіву Ф 54-18 Оп.1 Ф.Р- 5103 Державний архів Київської області
В 1959 році Ржищівський район перестав функціонувати як адміністративна одиниця. Смт. Ржищів став належати Кагарлицькому району. Лікарня теж стала підпорядковуватися Кагарлицькій центральній районній лікарні. В 1964 році відкривається нове відділення швидкої медичної допомоги, лікарня отримує першу нову спеціалізовану машину швидкої допомоги. 6 червня 1995 року згідно постанови Верховної Ради Ржищів став містом обласного підпорядкування Кагарлицькій центральній районній лікарні. В 1964 році відкривається нове відділення швидкої медичної допомоги, лікарня отримує першу нову спеціалізовану машину швидкої допомоги.
6 червня 1995 року згідно постанови Верховної Ради Ржищів стає містом обласного підпорядкування, відповідно лікарня набуває статусу Ржищівської міської лікарні.
З червня 1966 року і по нині ось уже майже 10 років Ржищівську міську лікарню очолює головний лікар вищої категорії лікар – педіатр – АПОСТОЛ Любов Григорівна. А на історію ветерана медичного стажу очікуйте зовсім скоро на нашій сторінці.
Шановні працівники медичної галузі, і нехай кожен день додає лиш сил та наснаги, успіхів, оптимізму у Ваших добрих справах, а подяка зігріває серця і дарує спокій, визнання та натхнення!
Дослідження провела науковий співробітник музею Онікієнко Галина (використано матеріали історичної довідка – рентген – лаборанта поліклініки Кузьменко С.А. )
Свято батька, як і День матері, відзначається зараз у багатьох країнах (на разі у 28 країнах).В Україні День батька є офіційним святом, яке щорічно відзначається в третю неділю червня. Відповідний Указ Президента України №274/2019, “З метою створення сприятливих умов для зміцнення інституту сім’ї як основи суспільства і визнання на державному рівні ролі батька у вихованні дітей”, було підписано 18 травня 2019 року.
КЗ КОР “Ржищівський археолого-краєзнавчий музей приєднується до привітань із Днем батька. З цієї нагоди, 20 червня, на території музею відбудеться розважальна програма для всієї родини. Тож татусі, приводьте своїх дітей, а діти, приводьте своїх татусів!
Однією із сторінок досліджень Ржищівського археолого-краєзнавчого музею є вивчення кінематографічної історії нашого краю. Адже на землях Ржищівщини створено більше десятка художніх фільмів.
Тож сьогодні хочеться згадати ім’я Івана Миколайчука- актора, режисера, сценариста, Лауреата Шевченківської премії, якому б сьогодні б виповнилось 80 років.
34 ролі, у фільмах, більшість із яких увійшли до золотої колекції українського кіно. 9 сценаріїв, 2 режисерські роботи і всього лиш 46 років життя. Скільки було задумано, скільки не закінчено…Його називали душею поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком. натхненником повернення до власного коріння. «Я не знаю більш національного, більш народного генія», – захоплено відгукувався про нього Сергій Параджанов Кінострічка «Тіні забутих предків» стала справжнім шедевром українського національного і світового кіно, здобула десятки призів та нагород, й була визнана однією з двадцяти найкращих картин світу. А яскравий, наповнений фантастичними і водночас реальними образами, «Вавілон ХХ», режисером і сценаристом якого був Іван Миколайчук, став одним із улюблених для багатьох глядачів.
Мабуть, кожен із представників старшого покоління захоплювався неповторними образами Івана із «Тіней забутих предків», Петра із картини «Білий птах з чорною ознакою», козака Данила із «Пропалої грамоти» та інших., створених цим самобутнім митцем.
У житті цього актора, режисера , сценариста було все аби стати легендою не лише національного, а й світового кіно.
Старший науковий співробітник Людмила Бабенко