Ця, одна з найскорботніших дат в історії усього людства, відзначається щорічно в день початку масштабної і кровопролитної німецько – радянської війни, яка забрала життя кожного п’ятого українця. День встановлено « …з метою всенародного вшанування пам’яті синів і дочок українського народу, полеглих під час Другої світової війни в 1941 – 1945 років., їх подвигу та жертовності…».22 червня1941 року на світанку о 3 годині 15 хвилин без попередження і в порушення радянсько – нацистського пакту про ненапад від 1939 року, Німеччина нанесла масовий нищівний удар по аеродромах і залізничних вузлах, по військово – морських базах та місцях розквартирування військових частин, по багатьох містах мирних країн, де жили, працювали і мріяли звичайні люди. Військові дії в цей період фашисти почали на фронті шириною 3 тис.км 4 групами армій загальною чисельністю 157 дивізій і 12 бригад, які розгорнули наступ в трьох напрямках…Фронт наближався до Ржищева. З кінця липня і впродовж першої половини серпня 1941 р. в урочищі Домаха, в районі хутору Воровського (Монастирок),діє спочатку човнова, а потім і понтонна переправа через Дніпро. Нею день і ніч на лівий берег переправлялися відступаючі частини Радянської армії, матеріальні цінності підприємств і колгоспів, евакуйовувалися громадяни. Переправу забезпечував 37 – й окремий понтонний батальйон під керівництвом капітана Панфілова. Оборону Ржищівського плацдарму здійснювали війська 698 – го і 608 – го стрілецьких полків 146 стрілецької дивізії 26 армії та кораблі Пінської військової флотилії – монітори «Флегин», «Левачов» і два канонерські човни. 2 серпня 1941 року фашисти почали наступ на Ржищів з боку сіл Трипілля і Гребені, намагаючись прорвати лінію оборони і оволодіти переправою на Дніпрі. Бійці стійко витримували масові артнальоти фашистів, бомбардування, героїчно відбивали піхотні і танкові атаки ворога.Оборона Ржищева та переправи під командуванням командира дивізії В. І. Айдінова тривала до 15 серпня, аж поки за наказом командуючого ставки Південно – Західного фронту генерала – майора М.П. Кирпоноса 26 армія залишила правий берег Дніпра.Більше тисячі воїнів полягли на дніпрових кручах, обороняючи Ржищівський плацдарм.В цей день згадаймо героїв поіменно, вшануймо пам’ять про них хвилиною мовчання,, покладімо квіти на їх могили. Адже вони віддали за мир найдорожче: молодість і життя, звільнивши народи від гніту фашистської чуми.
ЗАВІДУВАЧ ВІДДІЛОМ З ОСНОВНОГО ВИДУ ДІЯЛЬНОСТІ ОЛЬГА ГУДЗІЙ
Ігрову програму для батьків та дітей підготували в музеї до Дня батька!
Батьки – найдорожче, що є в світі і доки ми залишаємось дітьми – найщасливіші люди на цій Землі. Святкового погожого дня музейники зустрічали та вітали батьків і щасливі сім’ї. Бо ж не лише в Україні, а й багатьох країнах світу у третю неділю червня відзначають День батька. Змагання з Bayblade, стрільба з лука, метання кілець, настольні ігри, ліплення трипільської кераміки. Це далеко не повний перелік розваг для сімейного відпочинку.
Ми бажаємо Вам, татусі, благополуччя, позитивних емоцій, успіхів у всіх починаннях, бо ж Ви – приклад для наслідування, опора і захист. Нехай завжди буде натхнення залишатись прикладом сміливості, впевненості мужності і сили. Ми вдячні всім, хто сьогодні завітав на святкування до нашого музею та з нетерпінням чекаємо на подальші зустрічі!
Зелена неділя На п’ятдесятий день по Великодню відзначалося свято Трійці: Бога Отця, Бога Сина і Бога духа Святого. В народі ж це була так звана зелена неділя – свято воскреслої буйної зелені. Місто – не впізнати: біля кожної хатини клечання – гілки берези, клена, явора на воротах, під стріхою, над вікнами і в дверях; гілки на хлібних полях. Вважалося, що сила квітучої рослинності , духи зеленого лісу у цей час сприяли людині: захищали її та житло від недобрих сил, забезпечували добрий урожай. У хаті п’янко пахне травами: на підлозі татарзілля, м’ята. На покуті, вікнах – букети васильків, чебрецю, м’яти. Інколи на вікнах часник – він захистить від русалок, котрі люблять з’являтися серед живих саме тепер і завдавати прикрощів. Через це протягом тижня від зеленої неділі заборонялося білити полотно, ткати. Пустунки – русалки плутали нитки, а на білому полотні з’являлися сліди, що не змивалися. Трави, якими прикрашали хату, вважалися цілющими. Їх сушили і лікувалися від болю в ногах, пристріту, головного болю, клали в подушку покійникові. Це було свято, яке об’єднувало живих і мертвих. У неділю ходили в гості один до одного, розважалися. Дівчата плели вінки з берези і «кумалися», цілуючись через вінок. А в понеділок збиралися на кладовищі і поминали покійних, залишаючи на могилах, святкову їжу. В зелений понеділок, на 2 – й день Трійці, проводжали русалок. Вибирали одну з дівчат і з піснями вели її в поле, прощаючись із святом, готуючись до роботи: Ідіте, русалочки, ідіте Та нашого житечка не ломіте. А наші русалочки у віночку, А наше житечко в колосочку
До Дня медичного працівника наукові співробітники музею підготували особливий спецпроєкт: історія ветерана медичної галузі зі стажем 50 років, з яких 43 безпосередньо у Ржищеві(це на разі найбільший стаж серед лікарів, що працювали та працюють у Ржищеві)
. Мова про ініціативну, енергійну, турботливу жінку – Любов Григорівну Апостол. Невичерпна жага до самовдосконалення поряд із великим щирим добрим серцем невпинно стоїть на сторожі людського життя. За час керування лікарнею Любов Григорівна Апостол об’єднала та згуртувала колектив. Лиш за останні 10 років за клопотанням Любові Григорівни, як головного лікаря, за рахунок фінансування з різних джерел,в лікарню було придбано багато медичного обладнання та інструментарію: апарати УЗД, кольпоскоп для гінекологічного кабінету поліклініки, нова стоматологічна установка, переносні електрокардіографи, обладнання для фізіотерапевтичного кабінету, зроблений ремонт поліклініки, побудовано газову котельню в стаціонарі та поліклініці і багато іншого щодо створення комфортних умов для пацієнтів РМЛ
А вже за мить Ви мате змогу познайомитись із історією, що стала уособленням і виявом неоціненного вкладу медичних працівників у наше життя! Бо ж цінувати і завдячувати щохвилини – то найвища з нагород!
В руках медичних працівників складна і відповідальна справа. Жертовність, благородність, стійкість духу та терпіння супроводжує кожного з нас разом з вірою та надією, яку вселяють нам лікарі. КЗ КОР «Ржищівський археолого – краєзнавчий музей» вітає всіх, хто має честь рятувати людські життя. Тож безмежна Вам пошана і подяка та вітання від щирого серця! Ми дякуємо за спокій і підтримку, бажаємо невичерпної сили у невпинній щоденній боротьбі, навіть коли щодня чекають нові виклики. Сьогодні ми хочемо поділитися сторінками історії становлення Ржищівської міської лікарні, пригадати як все починалося та ще раз подякувати всім, хто дарує найдорожче – здоров’я.
Перші згадки про лікувальні заклади м. Ржищева в архівних документах Київського обласного архіву датуються 1870 роком. На той час у Ржищеві була одна єврейська аптека та друга приватна аптека поляка Томашевського і земна лікарня з двома лікарями та санітарами, одним фельдшером на прізвище Стрілець. (за матеріалами архіву)
1894 року у Ржищівській земській лікарні діяв приймальний покій, який був зруйнований пожежею і відбудований 1896 року громадою Ржищева.
На початку ХХ століття земська медицина міста прийшла до занепаду. Тільки після Великої Жовтневої Соціалістичної Революції, наприкінці 1920 року у Ржищеві відкрито лікарню на 50 ліжок , в тих же відремонтованих відділеннях колишньої земської лікарні.
В травні 1923 року з 5 волостей було утворено Ржищівський район до якого входило близько 50 сіл та хуторів. Містечко Ржищів стає районним центром, а лікарня – Ржищівською районною лікарнею. Під час Великої Вітчизняної війни лікарню частково було зруйновано,а 3 корпуси, все тієї ж земської лікарні після звільнення Ржищева в 1943 році були відбудовані. В 1949 році були побудовані поліклінічне, терапевтичне та дитяче відділення.
Мережа охорони здоров'я Ржищівського району
Найменування медичних закладів
Райлікарня - 1
Стайківська лікарня амбулаторій загальна - 1
Шандрівська лікарня амбулаторій загальна- 1
Піївська лікарня амбулаторій загальна- 1
Сільських лікарських дільниць - 3
Лікарських пунктів- 1
Фельдшерських пунктів -3
Ф / акушерських пунктів - 25
Колгоспних пологових будинків - 6
Дитячі ясла- 3
Райсанепідем станцій - 1
із матеріалів архіву
Ф 54-18 Оп.1
Ф.Р- 5103 Державний архів Київської області
В 1959 році Ржищівський район перестав функціонувати як адміністративна одиниця. Смт. Ржищів став належати Кагарлицькому району. Лікарня теж стала підпорядковуватися Кагарлицькій центральній районній лікарні. В 1964 році відкривається нове відділення швидкої медичної допомоги, лікарня отримує першу нову спеціалізовану машину швидкої допомоги. 6 червня 1995 року згідно постанови Верховної Ради Ржищів став містом обласного підпорядкування Кагарлицькій центральній районній лікарні. В 1964 році відкривається нове відділення швидкої медичної допомоги, лікарня отримує першу нову спеціалізовану машину швидкої допомоги.
6 червня 1995 року згідно постанови Верховної Ради Ржищів стає містом обласного підпорядкування, відповідно лікарня набуває статусу Ржищівської міської лікарні.
З червня 1966 року і по нині ось уже майже 10 років Ржищівську міську лікарню очолює головний лікар вищої категорії лікар – педіатр – АПОСТОЛ Любов Григорівна. А на історію ветерана медичного стажу очікуйте зовсім скоро на нашій сторінці.
Шановні працівники медичної галузі, і нехай кожен день додає лиш сил та наснаги, успіхів, оптимізму у Ваших добрих справах, а подяка зігріває серця і дарує спокій, визнання та натхнення!
Дослідження провела науковий співробітник музею Онікієнко Галина (використано матеріали історичної довідка – рентген – лаборанта поліклініки Кузьменко С.А. )
Свято батька, як і День матері, відзначається зараз у багатьох країнах (на разі у 28 країнах).В Україні День батька є офіційним святом, яке щорічно відзначається в третю неділю червня. Відповідний Указ Президента України №274/2019, “З метою створення сприятливих умов для зміцнення інституту сім’ї як основи суспільства і визнання на державному рівні ролі батька у вихованні дітей”, було підписано 18 травня 2019 року.
КЗ КОР “Ржищівський археолого-краєзнавчий музей приєднується до привітань із Днем батька. З цієї нагоди, 20 червня, на території музею відбудеться розважальна програма для всієї родини. Тож татусі, приводьте своїх дітей, а діти, приводьте своїх татусів!
Однією із сторінок досліджень Ржищівського археолого-краєзнавчого музею є вивчення кінематографічної історії нашого краю. Адже на землях Ржищівщини створено більше десятка художніх фільмів.
Тож сьогодні хочеться згадати ім’я Івана Миколайчука- актора, режисера, сценариста, Лауреата Шевченківської премії, якому б сьогодні б виповнилось 80 років.
34 ролі, у фільмах, більшість із яких увійшли до золотої колекції українського кіно. 9 сценаріїв, 2 режисерські роботи і всього лиш 46 років життя. Скільки було задумано, скільки не закінчено…Його називали душею поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком. натхненником повернення до власного коріння. «Я не знаю більш національного, більш народного генія», – захоплено відгукувався про нього Сергій Параджанов Кінострічка «Тіні забутих предків» стала справжнім шедевром українського національного і світового кіно, здобула десятки призів та нагород, й була визнана однією з двадцяти найкращих картин світу. А яскравий, наповнений фантастичними і водночас реальними образами, «Вавілон ХХ», режисером і сценаристом якого був Іван Миколайчук, став одним із улюблених для багатьох глядачів.
Мабуть, кожен із представників старшого покоління захоплювався неповторними образами Івана із «Тіней забутих предків», Петра із картини «Білий птах з чорною ознакою», козака Данила із «Пропалої грамоти» та інших., створених цим самобутнім митцем.
У житті цього актора, режисера , сценариста було все аби стати легендою не лише національного, а й світового кіно.
Сьогодні без Трипільської культури ми не уявляємо витоки українського народу. Ця цивілізація існувала на теренах України майже 2500 років. Вона є однією з найяскравіших культурних явищ в історії первісного суспільства Європи. Тривалий час – кінець V – ІІІ тис. до н.е. (5250-2750рр. до н.е.) вона була на передових рубежах світової цивілізації. У міфології її називають «Золотим віком» людства, землеробською культурою «мальованої кераміки», а про Вікентія Хвойку(першовідкривача Трипільської культури”), можна сказати, що він «розкопав нам історію України». Ця цивілізація існувала задовго до цивілізації Риму, стародавньої Греції. В час інформаційного прогресу, стрімкого розвитку технологій актуальним залишається дослідження трипільської культури, її побуту та кераміки. Саме кераміка є фактично візитівкою трипільської культури, адже вона досягла найбільшого розвитку і популярності в епоху енеоліту. Завдяки кераміці, що добре зберіглась до нашого часу, можна встановити часові межі трипільської культури, її розвиток і занепад, особливості, побут – відновити картини життя та їхню історію, а головне, можна простежити вплив трипільської культури на українську.
Найвищим ступенем трипільського ритуального мистецтва є зображення антропоморфних і людських фігур. Перші (чоловічі і жіночі) відділені від інших тільки за однією ознакою – трипалістю, а в іншому – повністю «людські». Трипалі фігури зображені в дуже цікавому оточенні: по-перше, вони завжди виступають обрамленими чітким знаком у вигляді букви О з гострим верхом і низом. Таке обрамлення у вигляді двох дотичних дуг дожило до середньовіччя обов’язкове оточення сина божого Ісуса Христа. Можливо, що цей символ пов’язаний з органом народження. Чоловіча трипала фігура на посудині зі Ржищева (центр Ржищівської МТГ , Київської області на Дніпрі) є центром своєрідної «водяної» композиції.
Можливо, що на цій дивній посудині зображено народження (саме народження) бога водяної стихії, подібного до Варуни (Урану) – божества океану та неба. Якщо таке тлумачення трипалих фігур, обрамлених О образним знаком і показаних на фоні землі чи води вірне, то ми можемо включити в число релігійних нововведень розвинутого Трипілля (рубіж 4-3 тис.до н.е.) появу перших спеціалізованих божеств землі і води, божеств цілком антропоморфних і позначених трипалістю, пташиними лапами.
У 1901 р Хвойка проводить розкопки за Монастирьком: «за 7 верств від Ржищева, за 2 версти від сіл Баликів і Щучинки».
У своїх записах «Розкопки вблизи Ржищева» він зазначає, що розкопано близько 200 м2, 10 залишків жител, глибина розкопок – 1,75 м, знайдено багато фрагментів кераміки, глиняної обмазки, зернотерки, мотики, зуби домашніх тварин, шкребки, вироби з кременю і т.д.
«Встретилось первый раз изображение человеческой фигуры с тонкими опущеными руками, очень тонкой талией при широких плечах и сильно выдающимися бедрами…».
Це класичне зображення трипільської людини з Ржищівських розкопок, обійшло всі світові підручники з археології. Тепер знахідки з цього розкопу зберігаються в Національному музеї історії України.
У монографії “Язичництво давніх слов’ян” Б. О. Рибаков висловлює думку, що таке зображення відповідає ведійській міфології. На думку вченого, трипільська міфологія та мистецтво були частиною індоєвропейської землеробської культури, що знайшла своє відображення у гімнах Рігведи – це перший відомий пам’ятник індійської літератури, найбільш древня і значна із Вед.
На одній із посудин з Петрен зображені на протилежних сторонах два незвичайного виду велетні: майже на всю висоту «повітряного простору» поряд з падаючими з небес потоками і сонцем, яке сходить, зображена триярусна фігура, у декілька разів більша за сонце. Ноги титана входять в землю, у нього два торси – один над другим, чотири руки з довгими пальцями і одна голова, майже втерта в верхнє небо.
У розшифруванні цього казкового персонажа нам може допомогти Рігведа, яка знає архаїчні (і тому туманні) міфи про Пурушу – першого чоловіка – титана, який у ряді гімнів заміняв безконечну праматір Адіті, і з яким стали пов’язувати навіть створення світу. Пуруша – символ безкінечності, символ всезростаючого життя, першолюдина, першооснова і концепт Всесвіту, а також сам Всесвіт: Із духу його був народжений Місяць, із ока – Сур’я-Сонце, боги Агні і Індра – із рота, Вайю – з подиху. Пупок його став повітрям і небом, голова його, ступні – землею, простором – слух». В інших, більш пізніх ведах, Пуруша став ототожнюватися з Мітрою – Сонцем. Це пояснює наявність Сонця у малюнку з титаном. “Величезна його святість, але ще більший сам Пуруша. Четверта частина його – все суще (на землі), Три частини – безсмертя в Небі, На три частини вознісся Пуруша у вись. Четверта частина його залишилася (у землі)”. (Рігведа, X, 90) Три фігури, як цілісність, вертикально вивищуються одна над одною, утверджуючи зростання життя: Предки—Отці—Нащадки. Петренський малюнок з двома титанами і двома сонцями цінний для нас тим, що дозволяє датувати витоки ведійського міфу часом значно більш раннім, ніж початкова фіксація індійської міфології (очевидно, у середині 2 тис. до н.е.)
У шумерських поемах, Ведичній літературі, грецьких джерелах згадується могутня держава Аратта. Це був багатий та процвітаючий край. Громадяни Аратти жили у справедливості, добробуті та благополуччі. Перший “Золотий вік” людства пов’язаний із Гіпербореєю. А другий був створений арійцями уже після її загибелі на землях загадкової Аратти. Якщо врахувати, що існувала ця цивілізація у 7-4 тисячолітті до нашої ери, то можна зробити висновок, що Трипільська культура і є цією легендарною Араттою. Суперечки стосовно місця її знаходження не мають ніякого сенсу – жодної іншої високорозвиненої цивілізації у цей час на Землі не було.
Іванчук Ольга Анатоліївна
Старший науковий співробітник КЗ КОР « Ржищівський археолого – краєзнавчий музей»
Молодь – це майбутнє держави. Конституція України охороняє її інтереси, їх право на освіту і гармонійний розквіт життя. Невдовзі разом із державним святом Дня Конституції ми відзначаємо День молоді. Держава вірить в свою талановиту і працелюбну українську молодь, яка матиме гідне життя і світлу долю.
Музей чекає, молодих людей душею і тілом ,відвідати організовані для вас активності на території музею в переддень вихідних!
Чекаємо на всіх 25 червня 2021 року. Початок заходів о 19 годині!
Життя музею не завжди синонімічне розміреності та спокою. Стояти на варті історичної спадщини цікаво та захоплююче. Так, 19 травня відбулось святкування з нагоди Міжнародного дня музеїв та 10 – річчя від дня експозиції музею. Найочікуваніше та традиційне дійство розпочалось з натхненної зустрічі гостей, на яких чекала насичена програма. Надзвичайно приємно було зустрітись в постковідний час, звісно, з дотриманням всіх протиепідемічних норм.
До музею на запрошення господарів навідалися директори комунальних установ-музеїв Київщини, директори музеїв, працівники культури Ржищівської МТГ, художники, археологи, ветерани музейної праці. Дуже приємно, що увагу приділили почесні гості заходу: ректор БНАУ, депутат Київської обласної ради, голова постійної депутатської комісії з питань освіти, науки, культури, релігії і духовності Олена Шуст, начальник управління культури КОДА Дмитро Гончаренко, головний спеціаліст управляння культури Наталія Остапенко, голова профкому БНАУ Недашківський Володимир, помічник ректора БНАУ Юрій Балацький, начальник відділу культури Ржищівської МТГ Олена Пасека.
Міні – парк «Трипільські артефакти», розташований на території музею залишив всім на згадку тематичні фото.
Пізніше учасники мали змогу відвідати виставку Семена Равського
і музейне ревю «Бенефіс музею».
А екскурсійні програми: «Спасо – Преображенський храм на воді» та «Парк Трипільської культури» нікого не залишили байдужими.
Неможливо замінити живе спілкування, тож ми з нетерпінням чекаємо на Вас в музеї. До якнайшвидшої зустрічі та слідкуйте за оновленнями на нашій сторінці!
