Великдень – це не тільки найбільше релігійне свято православних християн, це й унікальна можливість долучитися до народних традицій та обрядів, які його супроводжують. До Великодніх свят в музеї заплановні он-лайн заходи, що можуть зацікавити наших відвідувачів. Будемо раді читати ваші відгуки.

1986 рік! Аварія на Чорнобильській АЕС. Ця страшна трагедія не залишила байдужим нікого. Не могла, звичайно, оминути цю тему в своїй творчості і Ліна Василівна Костенко. Ліна Василівна сама багато працювала у зоні як член експедиції по збереженню пам’яток чорнобильської культури. У своїх чорнобильських мотивах поетеса не просто доносить до людей ту атмосферу, опис природи чорнобильського краю, а й закликає людей до збереження навколишнього середовища, щоб більше таких аварій в історії людства не повторювалося.Спогади, що щемлять у серці ми зібрали у фотохроніці – «Поверення до зони відчуження». Боляче повертатись і проживати знову трагедію, та ми пам‘ятаємо, віддаємо пошану. Змінювались емоції на обличчях, мовчали вулиці і кричали серця. Віддаль 35 років зовсім близька, бо ж ця ретроспектива прогортає у знімках те, що ніколи не забуде історія, а слова Ліни Костенко ще більше розгортають катастрофічне сприйняття трагедії.

Чорнобильська трагедія вже 35 – ту роковину відзивається у наших серцях. Неможливо осягнути сповна все лихо, що чорною хмарою дивиться крізь роки. Віддаючи пошану, ми анонсуємо низку онлайн заходів, що відбудуться 24 – 26 квітня на ФБ – сторінці КЗ КОР «РАКМ». Зокрема, виставка «Чорнобиль не має минулого часу», фотохроніка «Повернення до зони відчуження» та онлайн вечір спогадів «Летить лелека над Чорнобилем», де очевидці поділяться щирими історіями та почуттями. В подальшому зібраний матеріал слугуватиме базою для створення наукового проєкту. Тож запрошуємо долучатися та проявляти активність на нашій сторінці!

До  Всесвітнього дня книги та авторського права в КЗ КОР «Ржищівський археолого-краєзнавчий музей» презентує медіапроєкт «Що читають діти»

Етимологія та ідея нашого заходу розпочалась з активності і реакцій наймолодших відвідувачів сторінки нашого музею та їх батьків. Для реалізації освітніх компетенцій та безпосередньої просвітницької роботи ми зібрали інформацію про книги, що вподобали учасники  і  підготували фотофлешмоб «Що читають діти»  до Всесвітнього дня книги та авторського права. Тож познайомимось із креативним поглядом наших учасників !Бо ж популяризація читання є одним із ключових векторів на шляху до самовдосконалення. А ми дякуємо відвідувачам нашого сайту та працівникам музею за ініціативність у підготовці та організацію  музейних партнерів флешмобу!

Для наших підписників презентуємо в рамках он-лайн опитування одкровення старшого наукового співробітника музею Іванчук Ольги.

Кажуть, що зараз діти і, взагалі, люди не читають книг. Не вірю! Моєму синові 21 рік, він мріє бути «крутим» комп’ютерним генієм, для цього вчиться, і…. постійно купує нові паперові книги, питаю, навіщо? В тебе ж є електронна книга. На що він відповідає: «Оцей запах паперу нової книги, перегортання сторінок, поглажування і розглядання обкладинки – заворожує, це відчуття незрівнянне, і таке часом невловиме. Тільки книга дає його, жива, паперова книга!» А ще сміється, згадуючи дитинство і читання на ніч, їм з братом, «Гаррі Поттера» (всі 7 томів)!

Мої діти для мене відкрили Рея Бредбері, з його культовими книгами.

Я змінила свій світогляд в кращу сторону, коли син дав почитати «Квіти для Елджернона» ,автор Деніел Кіз,

а після прочитання роману Джерома Селінджера «Над прірвою у житі», взагалі стала краще розуміти своїх дітей, та й чужих…

Мої діти зробили мене кращою людиною, може це сотні кілограмів дитячих книжок прочитаних для них в дитинстві, допомогло? Наприклад, «Лускунчика» Амадея Гофмана, я перечитувала для меншого сина три рази, так йому подобалося, а я ще досі не розумію про що ця казка?

Дякую Книзі! Дякую письменникам!

Цікаво, що ще з XV століття 23 квітня відзначають День Святого Георгія, заступника Каталонії. У Барселоні та Каталонії в цей день, також відомий як День троянд і подібний багато в чому до Дня Святого Валентина, чоловіки традиційно дарують жінкам троянди, а жінки чоловікам – книжки. Чому книжка? Бо саме у цей час 1929 року в Барселоні проходив масштабний книжковий ярмарок. Це значною мірою вплинуло на запровадження Всесвітнього дня книги та авторського права саме 23 квітня.  в Іспанії, цього дня, влаштовують різноманітні літературно-книжкові заходи. Одна з таких подій – дводенний марафон читання (readathon) найвідомішого твору іспанського письменника – роману «Премудрий Гідальго Дон Кіхот з Ламанчі». 

Одна з традицій Всесвітнього дня книги та авторського права – обрання міста, що на рік стане Світовою столицею книги. Ця традиція, яка, окрім того, є дієвим способом популяризації книг і читання загалом, запроваджена 2001 року. Тоді столицею було обрано Мадрид. Щороку ЮНЕСКО спільно з міжнародними організаціями, що представляють три напрями книжкової галузі, – Міжнародним союзом видавців, Міжнародною федерацією книготорговців і Міжнародною федерацією бібліотечних асоціацій – обирають Світову столицю книги. Зі свого боку міста зобов’язуються всіляко сприяти розвитку книговидання і промоції читання. З 2001 року світовими книжковими столицями вже побували Александрія, Нью-Делі, Антверпен, Монреаль, Боґота, Бейрут, Любляна, Буенос-Айрес, Єреван, Бангкок, Вроцлав та ін. Цьогоріч нею стало місто Конакрі (Ґвінея). ЮНЕСКО в межах Всесвітнього дня книги та авторського права виступає за надання рівного доступу до знань та підвищення грамотності населення. Ще одним важливим аспектом є усвідомлення цінності книжки і її незамінності у поширенні знань і формуванні культури, незалежно від форми представлення інформації.

А ми пропонуємо відсвяткувати цей день з музеєм та взяти участь у заходах, що анонсує музей!

Україна − держава з багатовіковою історією та культурою. Кожна епоха залишає нам у спадщину пам’ятку архітектури чи історії, що зберігає в собі згадку про певну визначну подію чи особистість. У кожному регіоні є свої визначні пам’ятки − перлини української землі. Це справжній скарб, наша гордість і надбання. До наших днів збереглися середньовічні фортеці, палаци та садиби, стародавні монастирі та храми (у деяких з них і понині проводяться служби), багато інших унікальних архітектурних витворів мистецтва, що навіки прославили своїх майстрів.На державному обліку України за даними Держкомстату України перебуває 144831 пам`ятника , у тому числі за видами : археології − 71214,історії − 52544, монументального мистецтва − 2806, архітектури −17934,містобудування − 3, садово-паркового мистецтва − 308, ландшафтні − 5, науки і техніки − 17. Із загальної кількості пам’яток − 3005 національного І 141826 −місцевого значення.

Маємо і ми пам’ятку археології місцевого значення. Городище Іван-Гора розташоване на горі, обмеженій зі сходу, заходу та півдня розгалуженою глибокою балкою, а з півночі – майже прямовисним урвищем до дніпровської заплави. Городище підвищується над рівнем ріки на 65–70 м. Значна частина городища нині підмита Дніпром і обвалилася в заплаву. Ґенеза українського етносу ніби спресована в часі і просторі на невеликому клаптику землі, що зветься Ржищівщиною.

Оберіг Ржищева, фортеця над Дніпром – древня Іван – гора. Археологічні цивілізації та культури безперервно змінювали одна одну на невеликій території, що засвідчує древність та безперервність буття наших краян на цій придніпровській землі. Першу літописну згадку про південне передмістя Ржищева – городище Іван знаходимо під 1151 р. В Іпатієвському літописі ,де розповідається про боротьбу за Київ між князем Ізяславом Мстиславовичем та Юрієм Долгоруким. Зіставлення згаданих у літописі пунктів з топографічними ознаками давньоруських пам’яток та назва урочища, в якому розташоване городище, свідчать, що саме тут і знаходився пункт, згаданий у переліку подніпровських міст-фортець. Це городище досліджувалось експедиціями Інституту археології АН УРСР під керівництвом В. К. Гончарова в 1960–1966 pp. та П. П. Толочко в 1982–1983 pp.Б. О. Рибаков висловив думку, що можливо замок “Іван” колись належав Яну (Івану) Вишатичу – київському тисяцькому, нащадку билинного Добрині. Під час розкопок тут знайдено велику кількість черепків різноманітного посуду. Його оздоблено орнаментом, розписано мінеральною фарбою. Роботу виконано чітко та привабливо, а це є свідченням того, що гончарне виробництво вже в той час було досить розвиненим. Серед знахідок трапляються також і ювелірні вироби: прикраси з срібла та скла. До числа рідкісних знахідок слід також віднести свинцеву печатку, якою князі та бояри скріплювали важливі документи.В укріпленні на Іван-горі збереглися поселення – це маленькі будиночки, що тіснилися одна біля одного. Сім’я, як правило, займала світлицю та кухню. В останніх збереглися глиняні печі, що свідчить про опалення без димарів. Поруч вириті ями для збереження зерна.Під час тривалої боротьби князів за київський престол Іван-город не раз переходив із рук у руки. У 1240 р. був знищений монгольськими ордами.Частина українських земель у другій половині XVIІ сторіччя входила до складу Російської імперії, а Правобережжя, лишались під владою Польщі. Король Ян Казимир не міг погодитись з поразкою в війні 1648–1654 років, тому вирішив взяти реванш. Всередині жовтня 1663 року в ставці короля вирішено “коронним і козацьким військам рушити за Дніпро. Після захоплення України планувалось всіма силами вторгнутись у межі Московської держави і рухатись прямо на Москву”. Біля Ржищева, на Іван-горі, польські війська збудували чотирикутні земляні укріплення, а 13 листопада 1663 року здійснена переправа стотисячного війська польського короля. Саме з цієї події народжується інша версія назви Іван-гори – Ян-Іван: “На одній з гір, пануючих над Ржищевом, віддаленої від інших, є чотирикутне земляне замковище з бастіонами по куткам. Гора ця називається Іван-горою, по тому видно, що в 1663 році на ній стояв король Ян Казимир, збираючись переправлятись за Дніпро для завоювання Малоросії”. Біля Іван-гори було зроблено міст через Дніпро на байдаках. Навколо Ржищева також була встановлена сторожа на той випадок, коли з Києва московські воєводи вишлють військо проти короля.Через Дніпро польська армія переходила трьома колонами. Першою командував сам король, другою відомий польський воєвода Степан Чернецький. Тоді ж у районі Трипілля і Стайок на Лівобережжя вийшли загони татар.Великі бої, що відбулися в січні 1664 року під Глуховом і в лютому під Новгород-Сіверським, закінчились поразкою Яна Казимира від московських військ. Йшлося про негайний відступ, Степан Чернецький вирядив короля на відступ через Литву, а сам перевів головне військо польське по льоду знову біля Ржищева

Це свято всіх, хто цінує  культурну спадщину і пам’ятає історію своїх предків.  В цей день згадують про те, що кожна країна – це унікальна історія та культура. Завдання цього свята – нагадати суспільству про необхідність збереження культурної спадщини

Український комітет Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць (ICOMOS), є дорадчим органом ЮНЕСКО, та разом із Міністерством культури України та Національною комісією ЮНЕСКО вирішує, зокрема, які об’єкти номінувати до Списку Всесвітньої Спадщини.

Спадщина України в ЮНЕСКО:

– Київський Софійський собор (Київ)

– Києво-Печерська лавра (Київ)

– Ансамбль історичного центру Львова (Львів)

– Пункти геодезичної дуги Струве (Хмельницька і Одеська області)

– Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини (Українські та Словацькі Карпати, Німеччина)

– Резиденція Буковинських митрополитів (Чернівці)

– Дерев’яні церкви Карпатського регіону:

– Церква Святого Духа (Львівська область, Жовківський район, с. Потелич)

– Церква Собору Пресвятої Богородиці (Львівська область, Турківський район, с. Матків)

– Церква Святої Трійці (Львівська область, Жовква)

– Церква святого Юра (Львівська область, Дрогобич)

– Церква Святого Духа (Івано-Франківська область, Рогатин)

– Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Івано-Франківська область, Коломийський район, с. Нижній Вербіж)

– Церква Вознесіння Господнього (Закарпатська область, Рахівський район, селище Ясіня)

– Церква святого Михайла (Закарпатська область, Жовківський район, с. Ужок)

– Руїни стародавнього міста Херсонес

15 квітня 2021 року відбулося онлайн відкритті виставки картин «Краса і тільки трішечки краси» Семена Леонідовича Равського!  Виставку приурочено до Міжнародного дня культури, Всесвітньому дню мистецтва та видатній особистості нашого міста Ліні Василівні Костенко. Недарма виставка носить ймення «Краса і тільки трішечки краси», бо ж слова Ліни зливаються з гамою кольорів художника

 Щоб стати майстром треба дуже багато працювати, відточувати свій стиль, а інакше й не варто братися за таку складну і , водночас, прекрасну роботу – дарувати людям красу. Сподіватися, що тебе осінить, і ти враз сягнеш вершини – не вийде. Треба щоденно працювати, відточувати свій стиль і майстерність, тільки тоді шлях ставатиме рівнішим. Він не полишав своєї мрії і досягнув майстерності. «Посередністю не хоче бути» – ці слова про нього,  винуватця  персональної виставки картин в Ржищівському археолого-краєзнавчому музеї Семена Леонідовича Равського. Художник унікальна людина- аквареліст, живописець, оформлювач музейних експозицій . Все своє життя він невтомно працює аби дарувати нам  зустріч  з прекрасним . Він автор ескізних проектів та експозицій багатьох музеїв і численних виставок, зокрема: музей історії міста Києва, державний музей літератури України, музей Лесі Українки… Це далеко не весь перелік робіт Семена Леонідовича. І ми пишаємось тим, що саме він оформлював експозицію нашого музею.Але сьогодні він виступає в амплуа художника. Його кредо – житєстверджуюча радість. Він несе у своїх творах тепло, ніжність, лінії його малюнків плавні, але бездоганно тонкі, немає різких контрастів, але вони сама досконалість, декілька штрихами створюють цілий світ. Його майстерність не перестає вражати і захоплювати.

Ось- милує наше око картини такі близькі нам- садок, срібне перевесло озерця з човником, куполи стародавніх храмів, а ось притулилися одна до одної тендітні берізки…а це, ну звичайно, цариця квітів- троянда..Все це створено талановитими руками майстра.

Про таких людей кажуть – «Поцілований Богом». Дякуємо Вам за те, що кожен день Ви невтомно працюєте над створенням краси для нас, Ви маєте велике, наповнене любовью до людей серце і за те, що Ви ділитеся цією любов’ю з нами.

 На жаль епідеміологічна ситуація не дозволяє нам зараз зробити відкриття виставки С,Л, Равського. Але ми приготували вам для перегляду онлайн-виставку картин С.Равського Приємного перегляду, чекаємо на вподобання та коментарі. На все добре та до якнашвидшої зустрічі офлайн!

Вже зовсім скоро!!! Прямий ефір онлайн відкриття виставки «Краса і тільки трішечки краси»! Під враженням акварелей митця Семена Леонідовича Равського , хочемо поділитися візуалом та атмосферою експозиції. У легкості акварельних нарисів – сталева техніка синергії природи. Митець – оформлювач музейних експозицій висловив свої відчуття в сезонних нарисах та підкреслив їх перманентну гармонійність. З безкраїми пейзажами поруч розмістилися квіти, мов вірші, про які пише наша землячка Ліна. Бо ж виставка приурочена Міжнародному дню культури, а назви картин є рядками з творчості Ліни Костенко, якій ми наразі і завжди виявляємо почуття поваги та щирої пошани. Творчість відзивається в наших душах по – різному, а головне – унікально.

Тож запрошуємо Вас познайомитись із етюдами Семена Леонідовича та сподіваємось на нашу якнайшвидшу зустріч офлайн!