Шолом-Алейхем. Цікаві факти із життя письменника

До Всесвітнього дня письменника презентуємо медіапроєкт “Факти із життя в в Ржищеві класика єврейської літератури Шолом Алейхема”

“Шолом-Алейхем” – мир вам! З таким привітанням прийшов понад сто років тому до євреїв Шолом Рабинович, який незабаром став найпопулярнішим, найулюбленішим письменником Шолом-Алейхемом.Його життя було цікавим і багатогранним.

– Письменник народився 2 березня 1859 р. в Переяславі в заможній сім’ї . Його батько займався виготовленням вин, володів льохом “Продаж різних вин Південного берега”.

 – Справжнє ім’я письменника – Соломон Нахумович Рабинович.

– Першим літературним твором 13-річного хлопця став  рукописний збірник колоритних лайливих висловів його мачухи «Мачушин лексикон»

– У юнацькому віці йому дуже сподобався твір «Робінзон Крузо». Настільки надихнувшись ним, хлопчик в 15 років написав свою, єврейську версію Крузо. І з цього моменту він твердо вирішив стати письменником

– Завдяки майстерній передачі образів в своїх творах, його називали єврейським Марком Твеном. До речі, Алейхем був знайомий з ним особисто, і Твен зізнався, що вважав себе американським Шолом- Алейхемом.

– По закінченню  Переяславського повітового училища з 17 років він вирішив заробляти для себе сам. Почав давати приватні уроки з загальноосвітніх дисциплін у Переяславі та Ржищеві.

– З 1876 році він став працювати домашнім учителем у одного багатого підприємця Лоєва, навчаючи його дочку, Голде(Ольгу) . Закохавшись в свою ученицю, Шолом- Алейхем розумів, що благословення її батька йому не домогтися, так як він сам бідний. Але через 6 років Голде всупереч волі батька все – таки стала дружиною письменника і навіть народила йому 6 дітей!

– У 1880 році працював в Лубнах на посаді казенного рабина – зв’язковим між місцевою владою і громадою євреїв.

 – Після публікацій в першій газеті на ідиші «Фолксблат», до нього приходить слава і популярність.

 – Після смерті свого багатого тестя, Шолом переїжджає до Києва,  і починає грати на біржі. Навіть 5 років не минуло, як він спустив всю спадщину і пустився в «подорож», бігаючи від кредиторів.

– Високо цінував Шолом-Алейхем Тараса Шевченка, зберігав у своїй бібліотеці “Кобзаря”, любив, знав напам’ять багато віршів Кобзаря.

– Письменник спілкувався з видатними діячами української культури — його сучасниками, зокрема, з Михайлом Коцюбинським, Миколою Лисенком.

– Письменник добре знав і любив українську пісню, мав чистий голос, хоч і з невеликим діапазоном.

– Часом у своїх творах він давав містам і містечкам свої умовні назви : Бойберік – Боярка, Чорноморськ – Одеса, Єгупець – Київ. а Росію називав – тітка Рейзі.

– Помер Шолом-Алейхем 13 травня 1916 року. І подія ця пов’язана з… містикою.

Річ у тім, що письменник був дуже забобонним. Ніколи сторінки своїх рукописів не нумерував числом 13, а ставив замість цього двічі по 12. Його рідні визнають днем його смерті 12 травня, хоча насправді він помер 13 числа.

Йому було всього 57 років. До речі, кажуть, Шолом-Алейхем також боявся і числа “57”, тому що саме у цьому віці помер його батько.

У Ржищеві вийшла заміж старша сестра письменника Брохе, яка трагічно загинула в 49 років. За розум, доброту і розсудливість у місті називали «шоломниця».

 Життєва мудрість від Шолома-Алейхема

Нічого на світі немає гіршого, ніж коли лаєш людину, з брудом її змішуєш, а та мовчить. У вас жовч розливається, а вона сидить і посміхається.

Немає на світі рани, яка б не залікувалася, і немає такого горя, яке не було б забуте.

Ось станемо старшими на кілька годин – тоді порозумнішаємо.

Не по своїй волі живе людина, нам не дано взяти свою долю в руки, а  спробуй-но взяти, по руках отримаєш.

Як моя мама каже: “Глухий чув, як німий розповідав, що сліпий бачив, як кульгавий побіг”.

Найстрашніший біль – той, який не викажеш.

Якщо судилося кланятися, то кланяйся голові, а не ногам.

Догодити цілому світові ніколи не беріться – не вийде!

Коли їстимеш плоди своєї тяжкої праці – буде тобі втішно і добре.

Багатство вік не замінить.

Хворий – одужає, п’яний – протверезіє, чорноволосий – посивіє, але дурень залишиться дурнем.

Ніякої відповіді – також відповідь.

Розум і каяття – обидві ці речі завжди приходять занадто пізно.

І донині в серцях шанувальників творчості класика єврейської літератури Шолом-Алейхема знаходять відгук його слова: “Живіть у мирі та радості. У важкі часи допомагайте один одному. Допомагайте бідним і пам’ятайте моє ім’я – Шолом-Алейхем”.

Людмила БАБЕНКО, старший науковий співробітник