У переддень ювілейного дня народження геніальної поетеси сучасності Ліни Костенко пориньмо у світ її художнього слова та спробуймо відшукати скарби, без яких не може існувати людство. Дізнаймося, хто творить сьогоднішню історію, у чому сенс людського буття, що таке етичні та естетичні цінності, щоб через багато літ наші нащадки змогли розпізнати на полотні світової культури неопалиму купину – незнищенну квітку, яку витворила своєю мужністю і вилеліяла любов’ю неперевершена майстриня, котра написала:
Я
дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутність.
У музеї кипить робота, впроваджуємо проєкт “ВІрші про вічне”
Основну освіту Кобзар отримував всього лише 2 роки в церковно-приходській школі. Багатьма знаннями поет зобов’язаний баронесі Софії Григорівні Енгельгардт, яка навчала його польської та французької мов, але основні знання мов Тарас отримав від лакеїв. 15 років — стільки поет провів в Україні за все життя. У 14 років він виїхав з України з поміщиком Енгельгардтом, якому прислужував з дитинства, і потім приїжджав в Україну лише погостювати.
За життя Кобзаря більше цінували як художника, ніж як поета. Він був улюбленим учнем Карла Брюллова, а в 1860 році був удостоєний звання Академіка гравіювання від Імператорської Академії мистецтв за гравюру за картиною Рембрандта Притча про робітників на винограднику. 2500 рублів — еквівалент 45 кілограмів срібла — саме стільки було витрачено на викуп поета з кріпацтва. Заробити таку фантастичну суму зміг Карл Брюллов, написавши портрет Василя Жуковського і продавши його на аукціоні. За деякими даними, частина грошей була надана імператорською сім’єю. 400 рублів виділила сама імператриця Олександра Федорівна і по 300 рублів — спадкоємець престолу Олександр II і княгиня Олена Павлівна.
Тарас Шевченко брав участь в діяльності Кирило-Мефодіївського братства, членів якого заарештували за антиімперську діяльність. Причетність поета не була доведена, тому в 1847 році він був відправлений на заслання ‘за власні окремі дії’ (твори антиімперського характеру). Будучи членом організації, Шевченко висував ідеї автономії України в складі федерації слов’янських держав, столицею якої повинен був стати Київ.
1384 — стільки пам’ятників Тарасові Шевченку встановлено у світі. З них в Україні налічується 1256 монументів, і ще 128 в 35 країнах світу — Бразилії, США, Китаї та інших. Перший пам’ятник Тарасу Шевченку встановили в 1881 році в місті Форт-Шевченко, в тому ж році з’явився і перший монумент в Україні – в садибі Алчевських в Харкові.
Свято половини людства, та ще й якої половини! Найчарівнішої, наймилішої, найзагадковішої, найпрекраснішої, доброї, ніжної, турботливої, одним словом – жінок! Завдяки жінкам світ наповнюється любов’ю, добром та надією. Жінка – це восьме диво світу, муза, яка протягом віків надихає чоловіків на звитяжні вчинки. І сьогодні нам вже зовсім неважливо, коли і хто придумав відзначати це свято.
Виявляється, що ще в древньому Римі було прийнято відзначати жіночий день. Навіть, рабині в цей день отримували вихідний і якісь подарунки. А знатні римлянки вдягали святкові вбрання і йшли в храм богині весни.
І те, що жіноче свято в Римі відзначалось на початку весни, зрозуміло. Саме жінка дає нове життя. Саме весна – початок нового життя в природі.
Колектив музею вітає всіх жінок та дівчат з святом! Бажаємо Вам завжди бути музами для своїх чоловіків, найкращими мамами для своїх дітей. Нехай кожну із вас вважають найвеличнішою таємницею Всесвіту, яку не може розкрити жоден чоловік, який живе на планеті Земля. Будьте завжди коханими та щасливими!
Що може бути краще, ніж подарунок створений своїми руками для найдорожчих та милих.Напередодні Свята весни та жінки в музеї цього тижня відбулися майстер-класи з виготовлення листівки і поробки, організовані і проведені провідним зберігачем фондів Мартинюк Зіною Миколаївною. На фото учні ОЗО «Ржищівська гімназія «Гармонія» з власноруч виготовленими виробами.Створюємо святковий настрій разом!
Історія залишила нам не так багато жіночих імен у поезії: грецька поетеса Сапфо, Анна
Ахматова, Леся Українка… У цей ряд ми з повним правом можемо поставити Ліну Костенко, ювілей якої ми будемо
відзначати цього року.
Ліна Костенко—
найвизначніша сучасна українська поетеса — народилася у м. Ржищеві на Київщині
у родині вчителів.
КЗ КОР
«Ржищівський археолог-краєзнавчий музей» виступив ініціатором та
співорганізатором в проведенні відеофлешмобу «Київщина читає Ліну Костенко».
Автори
проєкту Влада Литовченко , директор
Вишгородського історичного заповідника та Людмила Карпенко , в. о. директора
Ржищівського археолого-краєзнавчого музею.
2-3 березня 2020 року на базі Київської обласної бібліотеки для юнацтва відбулися зустрічі з видатними людьми краю, які з радістю відгукнулися на пропозицію і долучилися до участі в проєкті. Відеоролик заплановано до перегляду напередодні ювілею великої поетеси, в тому числі і під час проведення обласної науково-краєзнавчої конференції «Душа належить людству і епохам» , що від будеться на базі КЗ КОР «Ржищівський археолого-краєзнавчий музей» 19 березня 2020 року.
Київська обласна державна адміністрація Київська обласна рада Державна архівна служба України Центральний державний історичний архів України,м.Київ Державний архів Київської області Вишгородський історико-культурний заповідник представляють архівно-музейний проєкт: “КИЇВЩИНА:ДІАЛОГ ЧАСІВ.1781-1932”
Столичному регіону – Київщині, яка налічує майже 1200 населених пунктів, сьогодні виповнилося 88 років!
Цікаві факти формування й трансформації Київщини. Київське намісництво було утворено в листопаді 1781 року указом імператриці Катерини ІІ від 27 (16) вересня 1781 року на основі територій Київського, Переяславського, Лубенського та Миргородського полків і за новим устроєм поділялося на 11 повітів: Київський, Голтвянський, Градизький, Золотоніський, Козелецький, Лубенський, Миргородський, Переяславський, Пирятинський, Острозький і Хорольський. Разом з Чернігівським і Новгород-Сіверським намісництвами Київське намісництво входило до складу Малоросійського генерал-губернаторства, очільником якого був генерал-фельдмаршал Петро Олександрович Румянцев-Задунайський. Намісництва були ліквідовано указом імператора Павла І від 23 (12) грудня 1796 року “О новом разделении государства на губернии”.
Київська губернія була відновлена указом імператора Павла І в 11 грудня (30 листопада) 1796 року “О восстановлении в Малороссии правления и судопроизводства сообразно тамошним правам и прежним обрядам” і до її складу, а також до складу новоутвореної Малоросіійської губернії, увійшла територія Київського намісництва (правобережні повіти), а також Липовецький, Махнівський (пізніше – Бердичівський), П’ятигорський, Сквирський повіти Брацлавського намісництва. У ХІХ ст. Київська губернія складалася з 12 повітів: Київського, Бердичівського, Васильківського, Звенигородського, Канівського, Липовецького, Сквирського, Радомисльського, Таращанського, Уманського, Черкаського, Чигиринського. Губернія проіснувала до початку ХХ століття.
Київський округ створений відповідно до постанови Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету від 03 червня 1925 року «Про ліквідацію губерній і перехід до трьохступеневої системи управління». Вся територія Української РСР була поділена на 41 округ, куди увійшов й Київський. До Київського округу увійшли 25 районів.
Київська область була утворена 27 лютого 1932 року відповідно до постанови IV сесії Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету XII скликання від 09 лютого 1932 року «Про утворення обласних виконавчих комітетів на території УРСР».До складу області увійшло 100 адміністративно-територіальних одиниць: 2 міських ради – м. Києва та м. Житомира, 98 районів. Після передачі із Київської області 31 району в Харківську і Чернігівську та приєднання 7 районів з Вінницької області у складі Київської області залишилося 74 райони і 2 міських ради.
Щорічно 21 лютого всі туристичні міста та регіони світу відзначають Всесвітній день екскурсовода (International Tourist Guide Day). Свято було започатковане в 1990 році та вперше відзначалося в Лондоні, який є одним з найбільших туристичних центрів світу .
Наш музей вирішив приурочити до цієї дати та 170- річчя з Дня народження Вікентія Хвойки Конкурс екскурсовода, що став завершальним етапом Школи музейного екскурсовода, що працювала в музеї протягом місяця.Навчалася в школі 21 особа з числа учнівської та студентської молоді м. Ржищів.Директором школи призначено старшого наукового співробітника музею Чміленко Світлану Павлівну.
До складу журі уввійшли:завідувач відділу з основного виду діяльності музею Гудзій О.В., викладач історії Ржищівського професійного ліцею Стецюк С. А., викладач Ржищівського гуманітрного коледжу Бусленко С.І., практичний психолог Ржищівського індустріально-педагогічного технікуму Стратійчук М. О.
Участь в підсумковій атестації по завершенню роботи Школи музейного екскурсовода взяли:студенти РІПТу Невідомська Поліна, Божко Олександра, Слободяник Алла, Петрищенко Олександр, студентка РГК Калініна Каріна, учні РПЛ Вдовенко Ярослав та Туркіньова Галина.
Відповідно до Положення про конкурс музейного екскурсовода “Мій край-мій дім” учасники на розгляд журі надали друкований фрагмент авторської екскурсії експозиції музею, відеозапис привітання відвідувачів в музеї, відеопрезентацію туристичного об’єкту міста Ржищева.Але головним етапом Конкурсу стало проведення на широкий загал екскурсії.
Журі оцінювало зміст екскурсії, творче поєднання показу і розповіді, рівень володіння матеріалами експозиції, майстерність експонування, культуру мовлення, образність, емоційність, вміння спілкування з відвідувачами та естетичний вигляд учасників.В підсумку переможцями Конкурсу вийшли: Калініна Каріна(1 місце), Божко Олександра (2 місце), Слободяник Алла( 3 місце). ВСі учасники конкурсу отримали Сертифікати,сувенірну продукцію музею,переможцям вручено дипломи та подарунки.Також всіх учасників програми було запрошено до солодкого столу.
Адміністрація музею дякує всім, хто долучився до навчання в Школі, учасникам Конкурсу, членам журі. Особлива подяка навчальним закладам в організації учасників.
20 лютого в виставковій залі музею було відкрито виставку заслуженого художника України Валерія Вітера. Малярські та графічні твори митця зберігаються в музеях та картинних галереях України, Австрії, Бельгії, Болгарії, Німеччини, Чехії, Франції, Японії, Автор серії плакатів на громадянську тематику. Створює кіно- і театральні плакати на соціально-політичні та екологічні теми. Творчості В.Вітера притаманні оригінальність та яскравість, метафоричність образного мислення, вміння кількома деталями передати філософський зміст художнього тв США, в приватних колекціях 16 країн світу. Пан Валерій учасник 170 міжнародних, регіональних та групових виставок. І от протягом місяця відвідувачі музею зможуть оглянути творчий доробок митця та замовити екскурсію по виставковій залі для знайомства з творчістю Валерія Вітера.
На відкриття виставки завітали друзі художника:Карпов Олександр Михайлович(керівник благодійного проєкту “Культура,.Освіта.Духовність” головний художник музею історії Києва Леонід Семенович Равський, викладач академії мистецтв Олег Петренко-Залевський, а також жителі міста Ржищева.Треба зазначити , що подію було анносовано на сайті музею та на сторінці музею у мережі Фейсбук, надіслано листи керівникам підприємств, установ, організацій. Сподіваємося, що познайомитися з творчістю художника до нас завітає багато охочих.
В програмі відкриття прозвучали пісні у виконанні винуватця торжества, так як другою важливою складовою творчості є талант співака та композитора. Валерій Сергійович працював солістом-вокалістом всесвітньо відомого вокально-інструментального ансамблю «Кобза» (1971—1987) при Українському гастрольно-концертному об’єднанні “Укрконцерт“.З гастролями уславленого колективу виступав в багатьох країнах світу. Їхня творчість закарбована в кінофільмах, десятках платівок та компакт-дисків не лише в Україні, а і в багатьох країнах світу
Український археолог чеського походження Вікентій В’ячеславович Хвойка, народжений як Vincenc Chvojka, на світ з’явився 9 (21) лютого 1850 р. у селі Семин (Semín), Австрійська імперія. Не маючи спеціальної освіти ні історичного, ні археологічною профілю, на початку 1890-х рр. як самоук Вікентій Хвойка приступився до практичної археології. У становленні вченого посприяли тісні стосунки із обізнаними колегами – українським істориком, археологом, етнографом Володимиром Антоновичем та українським антропологом, етнографом, археологом Федором Вовком. Спираючись виключно на безсистемні знання та багаторічний досвід подорожей, завдяки наполегливій праці, невтомному оптимізму і винятковій цілеспрямованості, Вікентій Хвойка навпомацки здійснив низку розкопок на Наддніпрянщині . Місця для майбутніх досліджен визначав інтуїтивно, коли їздив селами довкола Києва. Часто він зупинявся та розпитував місцевих мешканців – чи не траплялися, бува, навесні під час оранки старовинні речі, може, бите череп’я. Залюбки селяни кликали пана до хати, показували знахідки, а за цікавості з боку гостя – показували, де їх викопано. 4 лютого 1896 р. Вікентій Хвойка відкрив трипільську стоянку – прадавнє першоджерело нашої культури. Сталося це не випадково – таким було його “щастя”. За 35 км південніше Києва, у районі сіл Трипілля (тепер – м.Трипілля Обухівського району Київської області), Жуківка, Стайки, Щербанівка, Халеп’я, Верем’я та сусідніми до них, археолог відкрив залишки прадавніх поселень із численними зразками фантастично розписаного посуду.
У 1898 р. на околицях Ржищева Хвойка провів розкопки та відкрив могильники з трупоспаленнями в урнах, так звані поля поховань, які належать до Зарубинецької (II ст. до н.е. – II ст.) і Черняхівської (II-V ст.) культур. Саме в експозиції нашого музею є фото на якому зображено артефакти з цієї археологічної колекції.У 1901 році між м. Ржищів та с. Балики було розкопано трипільське поселення, знайдено 10 жител і знайдено фрагмент горщика з унікальним малюнком людини-трипалим чоловічком. Цей малюнок ввійшов в усі книги з археології. Наша експозиція, що відображує Трипільську культуру, мвстить фото цього фрагмента. А сам реставрований, разом із іншими знайденими тут через 100 років після Хвойки фрагментами , відкриває експозиціюТрипільської культури Державного історичного музею.
Цей малюнок ввійшов в усі книги з археології. Наша експозиція, що відображує Трипільську культуру, містить фото цього фрагмента. А сам реставрований, разом із іншими знайденими тут через 100 років після Хвойки фрагментами , відкриває експозиціюТрипільської культури Державного історичного музею.
